|
Якби нам розповіли про Париж
«Якби нам розповіли про Париж» (фр. Si Paris nous était conté) — французький історичний фільм-драма 1955 року, поставлений режисером Саша Гітрі. СюжетІсторія Парижа, від її витоків до 1955 року, розказана молодим учням Саша Гітрі, у формі «декларації світлої любові». Людовик XI отримує першу друковану книгу з рук Комміна; Франциск I захоплюється скарбами, доставленими з Італії: їх бракувало для того, щоб надати Парижу легкість, яку так потребувало місто. Генріх III, що бачив за своє життя стільки вбивств, поодиноких і масових (Варфоломіївська ніч), причому багато яких здійснювався за його наказом (вбивство герцога де Гіза), у свою чергу, гине від руки «злого ченця» Жака Клемана. Генріх IV приймає католицьку віру, щоб одружитися з красунею Габріель д'Естре, поклавши тим самим край релігійним війнам. Та вимовляє слова «Париж коштує обідні», подарувавши їх довіку своєму царственому чоловікові. Радник Бруссель[fr] повстає проти непосильних податків, якими обкладається народ. Його саджають у Бастилію, будівництво якої почалося в 1370 році. Мазаріні звільняє Брусселя, оскільки кардинал назначає його начальником в'язниці. Відтепер Брусселю не судилося її полишити. Бастилія приймає у свої стіни різних в'язнів: загадкових (Людина в залізній масці) і знаменитих (молодий Вольтер і Латюд, що втілює народ; останній багато разів намагається втекти, але все-таки проводить в ув'язненні 35 років. Коли 14 липня 1789 року фортецю-символ захоплюють революціонери, вони звільняють лише сімох в'язнів на очах у Бомарше, що живе у будинку навпроти. Страта Людовика XVI; одіозний процес над Марією-Антуанеттою. Король Луї-Філіп думає, що здобув народну любов, ведучи життя простого міського мешканця, проте лише провокує революцію 1848 року. Кароліні Деланнуа, кокотка часів Другої імперії, в наші дні (1955) відмічає столітній ювілей та розповідає двом журналістам про те, що їй довелося побачити: про розкішні свята в Тюїльрі з імператрицею, про 103 уряди Третьої республіки, про те, як французький комічний співак Полюс (Жан-Поль Абан, 1845―1908) обезсмертив генерала Буланже, вигадавши про нього пісню, і про те, як Іветт Гільбер співала свій знаменитий «Фіакр». Сам Гітрі згадує про народження «Сірано де Бержерака» і Всесвітню виставку 1900 року, де вічний трубадур, що на очах сучасників пройшов крізь віки, вихваляє чесноти звичайного француза. На площі Тертр живопис (Моріс Утрілло) зустрічається з поезією (Поль Фор)[1]. У роляхЗнімальна група
ПриміткиДжерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
