Юрій Олійник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олійник.
Юрій Олійник
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яОлійник Юрій Олексійович
Дата народження1 грудня 1931(1931-12-01)
Місце народженняТернопіль, Польська Республіка
Дата смерті13 вересня 2021(2021-09-13) (89 років)
Місце смертіСакраменто, США
ГромадянствоСША
Національністьукраїнець
Професіяпіаніст, композитор, музичний педагог
ОсвітаКлівлендський музичний інститут, Університет Кейс Вестерн Резерв
Інструментифортепіано, бандура
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
У шлюбі зГерасименко Ольга Василівна
Гробниця, у якій похований композитор Юрій Олійник.

Юрій Олійник (1 грудня 1931, м. Тернопіль — 13 вересня 2021, м. Сакраменто, США) — піаніст, композитор, педагог, діяч української культури, закордонний член Національної спілки композиторів України

Життєпис

Син правника Олексія Олійника, брат Оксани Олійник (Школьник). Дитинство минуло в с. Купчинці (нині Козівського району Тернопільської області). Навчався в гімназіях у Тернополі та Німеччині (від 1944). Після вимушеної еміграції, перебуваючи в таборах для переселенців у Німеччині, навчався у відомого піаніста і педагога Романа Савицького. Згодом, у Баварії його вчителем був Франц Вагнер.

У 1950 році родина переїхала до США, де Юрій закінчив музичний інститут у м. Клівленд (1956, бакалавр) і університет Кейс Вестерн Резерв (1959, магістр). Викладач гри на фортепіано, теорії та композиції у консерваторії в м. Сан-Франциско (1960—1967), Каліфорнійському університеті (1985—1987, 1990—1993) та ін. Виступав із дружиною — бандуристкою Ольгою Герасименко.

У репертуарі — твори Василя Барвінського, Миколи Колесси, Станіслава Людкевича, Левка Ревуцького, Романа Савицького та інші, власні. Як композитор використовував інтонаційні витоки трипільської культури. Автор оригінальних композицій: для бандури — соната, токата, рондо «Українське Різдво»; цикл сюїт для бандури і фортепіано «Чотири подорожі в Україну» (1994) — «Весняний танок», «Обжинки», «Всебарвна осінь», «Зимові контрасти»; 4-и концерти для бандури і симфонічного оркестру.

Голова товариства Збереження української спадщини Північної Каліфорнії. Власним коштом видав книгу-довідник про культурне життя України. Авторський вечір Юрія Олійника відбувся в 1995 році у Львівській філармонії.

Помер 13 вересня 2021 року в м. Сакраменто, Каліфорнія.[1]Похований у Львові, на 68 полі Личаківського цвинтаря.

Нагороди

  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (19 жовтня 1999): «за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію української культури за кордоном, збереження національного мистецтва, творчу ініціативу в організації та проведенні мистецьких заходів»[2]
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2008): «за вагомий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі»
  • Почесна Відзнака Міністерства закордонних справ України ІІІ ступеня (2011): «за значний особистий внесок у збереження і розвиток українського музичного мистецтва, зміцнення українсько-американських відносин, утвердження позитивного іміджу України у світі та з нагоди 80-річчя від дня народження»

Примітки

  1. ↑ Помер Юрій Олійник. „Свобода“ (укр.). Процитовано 12 листопада 2021. [Архівовано 2021-11-12 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів Укра... | від 19.10.1999 № 1934. zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 7 березня 2017.

Джерела

Посилання


Це незавершена стаття про музиканта або музикантку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.