Юрій Млинк

Юрій Млинк
Jurij Młynk
Народився13 квітня 1927(1927-04-13)
село Шунов (Шенау), тепер району Бауцен Саксонії
Помер16 червня 1971(1971-06-16) (44 роки)
Дрезден
ПохованняКладовище Святого Миколая (Баутцен)
Громадянство НДР
Діяльністьписьменник, літературознавець, перекладач
Alma materВроцлавський університет (1950) і Лейпцизький університет (1953)
Мова творівверхньолужицька
У шлюбі зMarja Młynkowad
ДітиMěrka Mětowad

Юрій Млинк (в.-луж. Jurij Młynk, 13 квітня 1927(19270413), село Шунов, Лужиця — 16 червня 1971, Дрезден) — лужицький письменник, літературознавець і перекладач. Писав верхньолужицькою мовою.

Біографія

Ю. Млиник народився у верхньолужицькому селі Шунов, що біля міста Будишина. У 1949—1950 роках вивчав германістику у Вроцлавському університеті, пізніше, з 1950 по 1953 роки вивчав сорабістику й чеську мову у Лейпцизькому університеті. З 1960 року працював науковим співробітником у Серболужицькому університеті у Будишині.

Був одружений з лужицькою письменницею Марією Млинковою[hsb], до шлюбу Брезанець. Їхня донька Мерка Метова[hsb] також займається літературною діяльністю, пише верхньолужицькою мовою.

Творчість

Основною спеціальністю Ю. Млинка була германістика.[1]

Був одним з популяризаторів творчості Т. Шевченка, переклав рідною мовою Шевченків «Заповіт» («Rozhlad», 1963, № 6).[2]

Твори

  • Do swětła. Lyrika. 1955
  • Skicy k stawiznam serbskeje literatury. Volk und Wissen, Berlin 1956
  • Štož lubuju: Basnje jednoho lětdźesatka. LND, Budyšin 1959
  • 400 lět serbskeho pismowstwa: Přewodnik we wobrazach. LND, Budyšin 1960
  • Jakub Lorenc-Zalěski: Přinošk k stawiznam serbskeje literatury w dobje imperializma. LND, Budyšin 1962
  • 100 lět serbskeho dźiwadła: 1862—1962. Dom za serbske ludowe wuměłstwo, Budyšin 1962
  • Tři lěta w Ruskej. Zběrka serbskeje prozy, LND, Budyšin 1966
  • Hronow a druhe powědančka. Zběrka serbskeje prozy, LND, Budyšin 1967
  • Za Budyšinom na roli. Zběrka serbskeje prozy, LND, Budyšin 1968
  • Ze zašłosće do přichoda. Prěnja antologija serbskich ludowych awtorow. Dom za serbske ludowe wuměłstwo, Budyšin 1968
  • Jurij Młynk, Dietrich Scholze. Stawizny serbskeho džiwadla: 1862—2002. Domowina, Budyšin, 2003. — 452 s. («Історія сербського театру»)[3]

Література

Виноски

  1. ↑ О. Лазор. Невідомий переклад «Заповіту» Тараса Шевченка верхньолужицькою мовою. // Проблеми слов'янознавства. Вип. 60, 2011. — С. 305—310.
  2. ↑ В. Г. Гримич. Серболужицька література і Т. Г. Шевченко. // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2.
  3. ↑ Рецензію на книжку див.: Моторний В. Знайомтесь — театр лужицьких сербів // Просценіум. — 2003. — № 2 (6). — С. 82 — 84: іл. — Рец. на кн.: Młynk J., Scholze D. Stawizny serbskeho dźiwadla: 1862—2002. — Budyšin, 2003. — 452 s.