Юліус Дорпмюллер

Юліус Дорпмюллер
нім. Julius Dorpmüller
Ім'я при народженнінім. Julius Heinrich Dorpmüller
Народився24 липня 1869(1869-07-24)[1][2]
Ельберфельд, Рейнська провінція, Королівство Пруссія
Помер5 липня 1945(1945-07-05)[1][2] (75 років)
Маленте, Східний Гольштейн, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина
·злоякісна пухлина
Країна Німеччина
Діяльністьполітик, інженер, бізнес-директор, railway engineer
Alma materРейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Kaiser-Karls-Gymnasium, Aachend
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Знання мовнімецька
ЗакладPrussian state railwaysd і Shantung Railwayd
УчасникПерша світова війна
ЧленствоАсоціація німецьких інженерівd
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесіялютеранство
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг
Лицарський Хрест Воєнних заслуг
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП

Юліус Генріх Дорпмюллер (нім. Julius Heinrich Dorpmüller; 24 липня 1869 — 5 липня 1945) — німецький державний діяч, рейхсміністр шляхів сполучення (1937—1945).

Біографія

У 1893 році закінчив Вище технічне училище в Ахені і вступив на державну службу, працював в Управлінні залізниць Пруссії, з 1898 року — урядовий будівельний чиновник залізничної дирекції в Саарбрюккені. З 30 грудня 1903 року — інспектор залізниць і фабрик залізничної дирекції Сен-Іоан — Саарбрюкен. З 1907 року працював в Китаї, консультував китайський уряд з питань залізничного будівництва; начальник технічного бюро фабричної дирекції Циндао. З 1908 року — уповноважений і головний інженер державних залізниць Китаю, керував будівництвом близько 700 км залізниць. У 1917 році висланий з Китаю, який оголосив війну Німеччині, і в 1918 році переведений в залізничні війська. Служив на Кавказі. Після демобілізації 23 грудня 1919 року призначений старшим будівельним радником залізниці Ессена. З 16 травня 1922 року — президент Імперської залізничної дирекції Опельна, а з 1 жовтня 1924 року — Ессена. З 1 липня 1925 року — постійний заступник генерального директора, а з 4 червня 1926 року — генеральний директор німецьких рейхсбанів. З червня 1933 року — голова Адміністративної ради та Правління об'єднання «Імперські автобани», з 1935 року — член Імперського ради транспорту. Після відставки барона Пауля фон Ельц-Рюбенаха, 2 лютого 1937 року призначений імперським міністром транспорту і головою Адміністративної ради імперських автобанів. В уряді Карла Деніца займав пост міністра транспорту та зв'язку. Разом з членами уряду заарештований британською владою у Фленсбург-Мюнвіку. Помер в таборі.

Звання/посади

Нагороди

Примітки

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Munzinger Personen
  3. а б Dorpmüller, Julius - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.

Література

  • Hans Bock, Franz Garrecht. Julius Dorpmüller — Ein Leben für die Eisenbahn. — Pürgen: Ritzau, Verlag Zeit und Eisenbahn, 1996. — 280 с. — ISBN 3-921304-39-3.
  • Alfred Gottwaldt. Julius Dorpmüller, die Reichsbahn und die Autobahn: Verkehrspolitik und Leben des Verkehrsministers bis 1945. — Berlin: Argon, 1995. — 136 с. — ISBN 3-87024-330-9.
  • Dirk Böndel, Alfred Gottwaldt u. a.: Ich diente nur der Technik. Sieben Karrieren zwischen 1940 und 1950, Band 13 der Schriftenreihe des Museums für Verkehr und Technik (Deutsches Technikmuseum Berlin), Nicolai Verlag, Berlin 1995, ISBN 3-87584-549-8.
  • Alfred Gottwaldt: Julius Dorpmüller, die Reichsbahn und die Autobahn. Argon Verlag, Berlin 1995, ISBN 3-87024-330-9.
  • Alfred Gottwaldt, Diana Schulle: «Juden ist die Benutzung von Speisewagen untersagt». Die antijüdische Politik des Reichsverkehrsministeriums zwischen 1933 und 1945. Forschungsgutachten, erarbeitet im Auftrag des Bundesministeriums für Verkehr, Bau und Stadtentwicklung. Hentrich & Hentrich, Teetz 2007, ISBN 978-3-938485-64-4, (Schriftenreihe des Centrum Judaicum 6).
  • Alfred Gottwaldt: Dorpmüllers Reichsbahn — Die Ära des Reichsverkehrsministers Julius Dorpmüller 1920—1945. EK-Verlag, Freiburg 2009, ISBN 978-3-88255-726-8.
  • Alfred Gottwaldt: Die Reichsbahn und die Juden 1933—1939. Antisemitismus bei der Eisenbahn in der Vorkriegszeit. Marix Verlag, Wiesbaden 2011, ISBN 978-3-86539-254-1.
  • Raul Hilberg: Sonderzüge nach Auschwitz. Dumjahn, Mainz 1981, ISBN 3-921426-18-9 (Dokumente zur Eisenbahngeschichte 18).
  • Klaus Hildebrand: Die Reichsbahn in der nationalsozialistischen Diktatur 1933—1945. In: Lothar Gall, Manfred Pohl (Hrsg.): Die Eisenbahn in Deutschland. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. C.H.Beck, München 1999, ISBN 3-406-45817-3.
  • Eberhard Kolb: Die Reichsbahn vom Dawes-Plan bis zum Ende der Weimarer Republik. In: Lothar Gall, Manfred Pohl (Hrsg.): Die Eisenbahn in Deutschland. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. C.H.Beck, München 1999, ISBN 3-406-45817-3.
  • Erwin Massute: Dorpmüller, Julius. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 4, Duncker & Humblot, Berlin 1959, ISBN 3-428-00185-0, S. 84 f. (Digitalisat).
  • Alfred C. Mierzejewski: The Most Valuable Asset of the Reich. A History of the German National Railway, Volume 1, 1920—1932, The University of North Carolina Press, Chapel Hill and London, 1999, ISBN 0-8078-2496-8.
  • Alfred C. Mierzejewski: The Most Valuable Asset of the Reich. A History of the German National Railway, Volume 2, 1933—1945, The University of North Carolina Press, Chapel Hill and London, 2000, ISBN 0-8078-2574-3.

Посилання