|
Юлій Цезар (фільм, 1953)
«Юлій Цезар» (англ. Julius Caesar) — кінофільм режисера Джозефа Манкевича, знятий в 1953 році. Екранізація однойменної п'єси Вільяма Шекспіра. Сюжет Розгромивши війська Помпея, римський полководець Цезар став главою держави. Він володів довічними повноваженнями диктатора, йому було дано виняткове право розпоряджатися військом і скарбницею. На честь нього була споруджена статуя з написом «напівбог». Касій і Брут очолили змову проти Цезаря. Дружина Цезаря Кальпурнія була налякана недобрими знаками, неодноразово попереджала про небезпеку. У березневі дні 44 р. до н. е. в Капітолії, під час засідання сенату, Цезаря вбили. Після втечі змовників до Риму прибув прибраний син Цезаря Октавій. Разом з Антонієм вони почали готуватися до війни проти військ Брута і Касія. У ролях
Нагороди й номінаціїФільм був нагороджений премією «Оскар» за найкращу роботу художника-постановника (Седрік Гіббонс, Едвард Карфагно, Едвін Вілліс, Х'ю Хант). Інші чотири номінації: за найкращу чоловічу роль (Марлон Брандо), найкращу операторську роботу (Джозеф Руттенберг), найкращу музику до фільму (Міклош Рожа) і за найкращий фільм року (Джон Хаусман). У Брандо це була третя номінація на «Оскар»: у 1951 він був представлений до цієї премії за роль у фільмі «Трамвай „Бажання“», а на наступний рік висувався за фільм «Віва Сапата!». Фільм також виграв два призи Британської академії кіно: Джон Гілгуд отримав приз найкращому британському актору, а найкращим іноземним актором став Марлон Брандо. Фільм також був номінований у категорії «найкращий фільм». Брандо отримував цю премію протягом трьох років поспіль за ролі в картинах «Віва Сапата!» (1952), «Юлій Цезар» (1953) і «У порту» (1954). Серед інших нагород: премії Національної ради кінокритиків США за найкращий фільм і найкращу чоловічу роль (Джеймс Мейсон), данська премія «Боділ» за найкращий американський фільм, а також номінація на премію Гільдії режисерів США за найкращу режисуру (Джозеф Манкевич). Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
