Щириця Павло Степанович

Щириця Павло Степанович
Дата народження17 січня 1938(1938-01-17)
Місце народженняБоровиця, Чигиринський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті18 вересня 2020(2020-09-18) (82 роки)
Місце смертіКиїв, Україна
Alma materФакультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1960)
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щириця.

Щириця Павло Степанович (нар.17 січня 1938, с. Боровиця, Чигиринський район, Черкаська обл. — 18 вересня 2020, Київ) — радянський і український кінооператор. Член Національної спілки кінематографістів України та Історичного клубу «Холодний Яр», рідний племінник холодноярського отамана Якова Мамая-Щириці.

Біографічні відомості

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1960).

Працював на Українському телебаченні редактором та оператором. З 1970 р. — на студії «Укртелефільм».

Фільмографія

Зняв стрічки:

  • «Дружбі народів присвячується»,
  • «Київська весна» (1973),
  • «Майстерність»,
  • «Симфонії дружби»,
  • «На землі батьків»,
  • «3О років визволення Радянської України» (1974),
  • «П'ятирічка машиніста Порхуна»,
  • «Пилипівка»,
  • «30 років Великої Перемоги»
  • «БАМ — будова століття» (1975),
  • «Український мільярд» (1976),
  • «Відгукніться, сурмачі»
  • «Пароль дружби» (1977),
  • «Великий хліб України» (1978, Диплом ВДНГ СРСР),
  • «Ювілей Академії наук УРСР»,
  • «Київська весна» (1979),
  • «Один день і все життя»,
  • «Сім нот у тиші»,
  • «Якби я був чарівником»,
  • «Формула творчості» (1981),
  • «Життя віддане живому. Академік Холодний»,
  • «Невидимка з мікросвіту»,
  • «Шлях до хліба. Академік Ремесло»,
  • «Балтійські родичі слов'ян» (1982),
  • «Андрій Малишко»,
  • «Бригадний підряд на фермах» (1983) та ін.

Громадська діяльність

У 1960-ті Павло Степанович допомагав В'ячеславові Чорноволу, з яким дружив зі студентської парти. Переховував у своїй квартирі те, що просив Чорновіл. Був членом Національної спілки кінематографістів України.

27 — 28 жовтня 1996 р. Павло Щириця взяв участь у першому вшануванні героїв Холодного Яру. Був з телекамерою. Його зйомки лягли в основу документального фільму «І повіє огонь новий» (режисер Гурам Петріашвілі). 3 січня 1997 р. Павло Щириця став членом Установчої конференції Історичного клубу «Холодний Яр». Пишався своїм дядьком — отаманом Яковом Мамаєм-Щирицею.

Джерела і посилання