Шостак Сергій Михайлович
Сергі́й Миха́йлович Шо́стак (нар. 19 грудня 1981, с. Богинівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України. ЖиттєписСергій Шостак народився в селі Богинівка (колишня назва — Брагинівка) Петропавлівського району Дніпропетровської області. Закінчив сільську загальноосвітню школу. З 2002 року працював електрослюсарем підземної дільниці з видобутку вугілля № 6 ДТЕК ШУ «Дніпровське». На дозвіллі займався ремонтами побутової техніки. За словами його друзів і колег, у нього була «легка рука» професіонала. У зв'язку з російською збройною агресією проти України у березні 2014 року мобілізований на захист Батьківщини. Старший солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область. Обставини загибелі13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство. 14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту. Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Пройшло більш як 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня Сергія поховали на кладовищі села Богинівка Петропавлівського району[4]. На шахті «Дніпровська» були приспущені прапори[5]. Залишилися батьки, молодший брат (теж призваний за мобілізацією), дружина та дві доньки — Ксенія 2003 р.н. і Дар'я 2011 р.н. Нагороди та відзнаки
Вшанування пам'яті
Див. такожПримітки
Джерела
|