Шовкошитний Володимир Федорович

Володимир Федорович Шовкошитний
Володимир Федорович Шовкошитний на форумі видавців у Львові (2012)
Народився16 липня 1956(1956-07-16) (68 років)
Світанок, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, політик, громадський діяч
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Мова творівукраїнська
Роки активності1986 — до сьогодні
Жанрпроза, поезія, публіцистика
Magnum opus«Кров свята»,
«Торкнутися небес»
ЧленствоНаціональна спілка письменників України і Верховна Рада України I скликання
ДітиШовкошитний Георгій Володимировичd
НагородиПремія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1988

Почесний професор-асистент університету Південної Флориди(1995, США);
Літературна премія імені О. Бойченка (1987);

Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2015)
CMNS: Шовкошитний Володимир Федорович у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 — 10 травня 1994
Зустріч з Володимиром Шовкошитним в Бібліотеці-музеї "Літературне Тернопілля"

Володи́мир Фе́дорович Шовкоши́тний (16 липня 1956, с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області)  — український поет, прозаїк, публіцист, громадський, політичний та державний діяч, доктор філософії в галузі політології, народний депутат України І скликання, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль» (1990–2003), один із засновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», перший заступник Голови Національної спілки письменників України (НСПУ).

Життєпис

Народився 16 липня 1956 року у с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум (1971–1975, технік-геофізик), загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту (1980–1983), Всесоюзний заочний політехнічний інститут (1983–1986, інженер-теплоенергетик), Вищі літературні курси Спілки письменників СРСР при Літературному інституті імені М.Горького (Москва, 1987–1989).

1974–1975 — технік-геофізик польової партії № 94 (тайгова експедиція в Хабаровському краї Росії).

1975–1977 — служба в Радянській Армії.

1978–1986 — оператор, старший оператор, начальник зміни хімічного цеху Чорнобильської АЕС (м. (Прип'ять).

1986–1987 — керівник ґрупи ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З червня 1990 — президент Всесоюзної (СРСР) організації «Союз Чорнобиль».

З грудня 1991 по 2003 рік — президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль».

Був керівником управління з виховної роботи Міжреґіональної академії управління персоналом.

В березні 1990 року обраний Народним депутатом України (з 12-ти претендентів). Входив до «Народної ради» (фракції Конгресу національно-демократичних сил). Займав посаду голова підкомісії з проблем 30-кілометрової зони Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи.

Співавтор всіх основних державотворчих актів України, серед них — Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України та Конституція України.

Член-засновник Демократичної партії України, заступник голови ДемПУ (1997—1998), голова Київської міської організації ДемПУ (1996 — 11.1999); член президії Національної ради ДемПУ (12.1996 — 12.1999), голова Національної ради ДемПУ (03.1999 — 12.1999).

Заступник голови Української народної партії «Собор» (з 12.1999), чл. президії Центр. ради (з 12.1999), голова Київської міської організації (з 12.2000).
З 1989 року постійний позаштатний кореспондент журналу «Ранок».

Член Національної спілки письменників України з 1988 року.

Заступник голови Національної спілки письменників України (з 2011).

Проживає в місті Києві.

Володіє українською, білоруською, польською та російською мовами.

Родина

  • Молодший син Георгій, позивний Армані[1] (7 грудня 1982 — 1 вересня 2024) — український військовослужбовець, лейтенант, командир протитанкового взводу, доброволець, воював під Бахмутом, під Авдієвкою, на Сумщині. Загинув біля Малої Токмачки на Запорожжі.[2][3][4][5][6][7][8]

Творчий доробок

Письменник Шовкошитний В. Ф.(ліворуч) на Міжнародному книжковому ярмарку в Українському домі (2011, Київ). Праворуч письменник Слабошпицький М. Ф.
Книги В. Ф. Шовкошитного на розкладці Міжнародного книжкового ярмарку в Мистецькому Арсеналі, Київ, 2012

Автор збірок поезій:

  • «Эхо апреля» (1987),
  • «Жорстоке свято» (1990),
  • «Фантомний біль» (1994),
  • «Занедбаний рай» (1996),
  • «Торкнутися небес» (2009).

Прозових книг:

  • «Тяжкий хрест» (1996);
  • «Герої народжуються на могилах героїв» (2004);
  • «Кров свята» (історичний роман у трьох книгах): «Хресна путь», «Білий Кречет» та «Боривітри»(2014).
  • Володимир Шовкошитний , Юрій Косін. Я бачив. К.: Український пріоритет. 2016. ISBN 978-617-7398-04-1
В.Шовкошитний, Ю.Косін. «Я бачив». 2016.

Музичних альбомів:

  • «Фантомний біль»;
  • «Занедбаний рай»;
  • «Барди Чорнобиля».

Автор сценарію фільму:

  • «Хрест» (1996)

Співавтор сценаріїв фільмів:

  • «Поріг» (1988)
  • «Просвітлої дороги свічка чорна» (1989)
  • «Чорнобиль, трагедія і надія» (1996)

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ Леонід Скрипченко разом з Georgiy Shovkoshytniy, відео зняте два тижні тому [біля 20 серпня 2024]. Як же Тебе буде не вистачати Друже!… // facebook, 3 вересня 2024 18:26
  2. ↑ На фронті загинув мешканець села Гора, справжній герой, вірний побратим, люблячий син, чоловік і батько – Шовкошитний Георгій Володимирович // Гірська сільська рада, facebook, 2 вересня 2024 17:55
  3. ↑ Леонід Скрипченко. Велика втрата для нашого батальйону, спочивай з миром брате! // facebook, 2 вересня 2024 18:52
  4. ↑ Загинув Воїн-доброволець, командир протитанкового взводу, лейтенант Шовкошитний Георгій Володимирович, - мій племінник // Xors Guru, facebook, 3 вересня 2024 09:19
  5. ↑ Володимир Шовкошитний. Першого вересня біля н.п. Мала Токмачка загинув наш молодший син, командир протитанкового взводу Георгій Шовкошитний // facebook, 3 вересня 2024 14:37
  6. ↑ Георгій Шовкошитний, facebook
  7. ↑ На щиті повертається відважний Захисник, житель Гори Георгій Шовкошитний На фронті загинув мешканець села Гора, справжній герой, вірний побратим, люблячий син, чоловік і батько – Шовкошитний Георгій Володимирович // Хутір Гора, 3 вересня 2024
  8. ↑ На фронті загинув командир протитанкового взводу та син відомого письменника Георгій Шовкошитний // 3 вересня 2024 14:56
  9. ↑ а б К. Родик. Література пам'яті. // В. Шовкошитний. Кров — свята (історична трилогія). — Київ, Український пріоритет. 2015. — 864с.
  10. ↑ Сергій Дзюба (2 квітня 2015). Лауреати міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2015 рік. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2015.
  11. ↑ Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано Квітень 18, 2016.
  12. ↑ Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2016.
  13. ↑ Ігор Павлюк (28 грудня 2016). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2017 рік. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 травня 2021.

Посилання