Шеверняєв Іван Сидорович

Шеверняєв Іван Сидорович
Народився4 липня 1937(1937-07-04)
село Тхарін, Рогачовський район, Гомельська область Білоруська РСР
Помер2002(2002)
місто Одеса
Країна СРСР
Національністьбілорус
Діяльністьдержавний діяч
Alma materДніпровський національний університет залізничного транспорту
ЗакладОдеська залізниця
ПартіяКПРС
НагородиОрден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шеверняєв.

Іван Сидорович Шеверняєв (4 липня 1937(19370704), село Тхарін, Рогачовський район, Гомельська область Білоруська РСР, СРСР — 2002, місто Одеса, Україна) — український радянський діяч білоруського походження, начальник Одеської залізниці. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Біографія

Народився в родині колгоспника.

У 1954 році вступив до Гомельського технікуму залізничного транспорту, який закінчив у 1957 році й був направлений на Казанську залізницю, де у квітні 1957 року розпочав трудову діяльність черговим по коліях станції Канаш.

У серпні 1957 року призначений черговим по станції Канаш. З січня по липень 1958 року виконував обов'язки начальника технічної контори цієї ж станції. З липня 1958 року по квітень 1960 року працював поїзним диспетчером Канашського відділення Казанської залізниці.

У квітні 1960 року почав працювати старшим вагарем на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

У липні 1960 року був призначений комерційним ревізором Дніпропетровського відділення. У травні 1961 року призначений старшим помічником начальника станції Сухачівка Придніпровської залізниці. З жовтня 1964 року по вересень 1965 року працював поїзним диспетчером Дніпропетровського відділення. З вересня 1965 року — начальник станції Сухачівка Придніпровської залізниці.

У травні 1967 року переходить в управління Придніпровської залізниці, де його призначають старшим черговим помічником начальника оперативно-розпорядчого відділу служби руху.

У 1968 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту імені Калініна.

Член КПРС з 1968 року.

У серпні 1969 року став змінним заступником начальника служби руху. У лютому 1970 року призначений заступником начальника служби руху Придніпровської залізниці.

У лютому 1976 року — начальник Знам'янського відділення Одесько-Кишинівської залізниці.

У лютому 1977 року призначений начальником служби руху — заступником начальника Одесько-Кишинівської залізниці.

Після розділення у жовтні 1979 року Одесько-Кишинівської залізниці на Одеську й Молдавську зайняв пост 1-го заступника начальника Одеської залізниці.

У березні 1981 — грудні 1986 року — начальник Одеської залізниці.

З грудня 1986 року — директор Одеської філії інституту «Дніпрозалізничпроект».

У 1992 році призначений представником Укрзалізниці в Республіці Болгарія.

Потім — на пенсії в місті Одесі.

Нагороди

Література

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання