Шахрихан
Шахриха́н (узб. Шаҳрихон, Shahrixon) — місто в Узбекистані, центр Шахриханського району Андижанської області. Населення міста становить 45 200 осіб (перепис 1989). Місто розташоване на березі Великого Ферганського каналу. Тут закінчується канал Шахрихансай. НазваТопонім назви міста складається з двох компонентів узбецьких слів шахар - місто, хон - хан (правитель), поєднання двох слів в одне виходить "Шахріхон", за російською "Шахріхан" - "Місто хана". Змішування слів у такому вигляді називається контамінація. Місто отримало свою назву на честь Кокандських ханів. Коли почалося будівництво каналу та поселення при Кокандському хані Умар-хані, яке у зв'язку з цим було названо «Шахріхан», тобто «Місто хана». Колишні назви: Шааріхан (до 1933), Сталін, Сталіно, Московський (до 1970 року) ІсторіяУ 1817 році 7-й правитель Кокандського ханства Умар-хан у районі нинішнього Шахріхану одночасно розпочав будівництво каналу та поселення. Цього ж року він захопив Ура-Тепу (Істаравшан). Відома узбецько-таджицька поетеса, уродженка Ура-Тепе Дільшоді Барно (1800—1905) у 16-річному віці під час набігу кокандського хана на Істравшан була взята в полон і разом із тисячами однолітків викрадена в Коканд. У своєму автобіографічному творі «Таріхи Мухожірон» («Історія переселенців») вона свідчить, що після взяття фортеці Ура-Тепе понад 1200 людей було повішено, а ще 13 000 босих, напівголих уратепінців (чоловіків, жінок та дітей) погнали до Кока - На будівництво поселення Шахріхан. За розпорядженням хана уратепинці 7 років не мали права будувати собі житло і тулилися у безводному степу в наметах. Їх у народі називали жителями «білих будинків». Декілька красивих дівчат, серед яких була і Дільшоді Барно, а також молодша дочка поета Нола Саййід Гозіхон-тура були відправлені в гарем до хана. Умар-хан на знак поваги призначив тестя Сайїд Гозихон-тури суддею поселення Рошидон (Ріштан). В 1829 кокандський хан Мухаммед-Алі хан здійснив військовий похід на Кашгар, де мусульманське населення повстало проти Китаю, і завоював місто. Однак із наближенням значних китайських сил Мухаммед-Алі хан залишив Кашгар. З ним пішли у Фергану понад 70 000 кашгарських мусульман, більша частина яких була поселена в місті Шахріхані та його околицях. Коли кокандсько-китайські відносини налагодилися, лише частина кашгарців повернулася назад. Таким чином, основною частиною сучасного населення міста Шахріхан є предки стародавніх таджиків із міста Ура-Тепа (Істаравшан) та представники тюркомовного народу уйгурського субетносу (кашгарці з міста в Китаї), змішання яких у майбутньому стало основою виникнення сучасної узбецької мови. Радянський часУ 1939 році поряд із селищем Шахріхан почалося будівництво Великого Ферганського каналу, у зв'язку з чим воно перетворилося на селище міського типу і змінювало свою назву (Сталіно, Московське). Статус міста та нинішня назва були отримані 13 листопада 1970 року. До 2002 року був містом обласного підпорядкування. Промисловість
ТранспортУ місті знаходиться залізнична станція Шахріхан, розташована за 32 км на південний захід від Андижана. Культура та спорт
Відомі особистостіВ поселенні народились:
Література
|