Шарлотта Амалія Нассау-Ділленбурзька
Шарлотта Амалія Нассау-Ділленбурзька (нім. Charlotta Amalia von Nassau-Dillenburg, 13 червня 1680 — 11 жовтня 1738) — принцеса Нассау-Ділленбурзька з династії Нассау, донька князя Нассау-Ділленбургу Генріха та бжезької принцеси Доротеї Єлизавети, дружина князя Нассау-Узінгену Вільгельма Генріха. Регентка Нассау-Узінгену у 1718—1733 роках та Нассау-Саарбрюкену у 1735—1738 роках. Засновниця архіву в Ідштайні та бібліотеки в Узінгені. БіографіяНародилась 13 червня 1680 року у Ділленбурзькому замку. Була одинадцятою дитиною та шостою донькою в родині князя Нассау-Ділленбургу Генріха та його дружини Доротеї Єлизавети Бжезької. Мала старших сестер Софію Августу, Альбертіну, Фредеріку Амалію та Вільгельміну Генрієтту й братів Вільгельма, Адольфа, Георга Людвіга та Фрідріха Генріха. Двоє останніх пішли з життя у липні наступного року. Згодом сімейство поповнилося чотирма молодшими дітьми. Втратила матір в 11 років. Батько більше не одружувався. Його правління було компетентним, але не визначним.[1] У квітні 1701 року після його смерті престол посів старший брат Вільгельм. У 25-річному віці Шарлотта Амалія стала дружиною 21-річного князя Нассау-Узінгену Вільгельма Генріха. Весілля відбулося 15 квітня 1706 року у Ділленбурзі. Шлюбний контракт було підписано за день перед цим.[2] Наречений перебував на дійсній службі у голандському війську у чині полковника, 1707 року вийшов у відставку.[3] У подружжя народилося дев'ятеро дітей:
Мешкало сімейство в Узінгенському замку. У лютому 1718 року Вільгельм Генріх помер. Оскільки сини ще були неповнолітніми, Шарлотта Амалія виконувала функції регентки до 1733 року. Правила з великою обачністю та енергійністю, проявила себе особливо здібною в організації керуючих органів влади. Наприклад, були розділені суд та державна адміністрація. Видала численні закони, які перетворили князівство на сучасну державу того періоду. Суворо стежила за отриманням обов'язкової освіти й організувала семінар для підготовки вчителів. З іншого боку, ввела в країні велику кількість заборон та обмежень для юдеїв.[4] Також не змогла скоротити державний борг через обмеженість фінансів. У 1728 році, зі смертю останнього графа, до складу Нассау-Узінгену увійшли землі Нассау-Саарбрюкена, Нассау-Отвайлера та Нассау-Ідштайна.[5] Цікавилася латературою, при її дворі мешкав лікар і письменник Даниель Вільгельм Трель. У тому ж 1728 році заснувала нассауський архів в Ідштайні, а у 1730 році — бібліотеку в Узінгені,[6] яка дала початок Державній бібліотеці Вісбадену, куди була перевезена у 1744 році. У 1733—1738 роках придворний архітектор Ф. Й. Штенгель, за наказом правительки, перебудував міський замок в Узінгені на бароковий палац.[7] Проте сама була відома скромним способом життя, який вела через великі зовнішні борги. У 1735 році землі князівства були поділені між двома її вижившими синами. Оскільки менший, Вільгельм Генріх, якому відійшли землі Нассау-Саарбрюкену, був ще неповнолітнім, Шарлотта Амалія здійснювала регентство при ньому до самої своєї смерті у 1738 році. Проживала переважно у замку Бібріх. Пішла з життя 11 жовтня 1738 року у замку Бібріх. Була похована у князівській крипті у кірсі Святого Лаврентія в Узінгені.[8] Генеалогія
Примітки
Література
Посилання
|