Чугацькі гори південної Аляски є найбільш північними з декількох гірських хребтів, які складають Тихоокеанські берегові хребти західної окраїни Північної Америки. Хребет має близько 402 км у довжину та і 97 км в ширину і простягається від рукавів Кнік та Турнагейн Кука на заході до льодовика Беринга, льодовика Тана і річки Тана на сході. З півночі він обмежений річкою Матанаска, Мідною річкою та її притокою Чітіна. Найвища точка Чугацьких гір — гора Маркус-Бейкер (4016 м.р.м.), але середня висота хребта становить лише 1221 м.р.м. і більшість його вершин не особливо високі.[1] Незважаючи на це, розташування вздовж затоки Аляска дарує Чугацьким горам найбільшу кількість снігопадів у світі — в середньому понад 1500 см на рік.[2]
Гори охороняються природоохоронними територіями парком штату Чугач і Чугацьким національним лісом. Розташовані неподалік Анкориджа, вони є популярним місцем для активного відпочинку. У гарну погоду тут, поблизу Валдіз, щорічно проводиться Чемпіонат світу з екстремальних гірських лиж .
Через гори прокладено шосе Річардсон, Сьюард, Портаж Гласьє та Гленн. Тунель пам'яті Антона Андерсона на шосе Портаж Гласьє забезпечує залізничний і автомобільний доступ під горою Мейнард між озером Портаж та містом Віттіер на затоці Принца Вільгельма.
Гори
У таблиці наведено дванадцять найвищих вершин Чугацьких гір:
