Чибінєєв Валерій Вікторович

Чибінєєв Валерій Вікторович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження3 березня 1988(1988-03-03)
Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР[1]
Смерть3 березня 2022(2022-03-03)[1] (34 роки)
Гостомель, Бучанський район, Київська область, Україна[1]
(загиблий у бою)
ПохованняБерковецьке кладовище
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterВійськова академія[1], Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник»
Псевдо«Каракурт»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
 79 ОДШБр
Війни / битви

Війна на сході України

Бої за Авдіївку

Бої за Гостомельський аеропорт
Командування
командир роти снайперів
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Чибінєєв Валерій Вікторович у Вікісховищі
Зовнішні відеофайли
 Герой України командир 79-ї бригади Валерій Чибінєєв у студії Сніданку на YouTube // ТСН, 25 серпня 2016
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чибінєєв.

Валерій Вікторович Чибінєєв (3 березня 1988(1988-03-03), Бердянськ, Запорізька область — 3 березня 2022(2022-03-03), Гостомель, Київська область)[2] — український розвідник[3], співробітник ГУ розвідки МО України. Військовик, підполковник ЗСУ, командир роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади. Герой України.

Життєпис

Народився 3 березня 1988 року в Бердянську[4]. Рано втратив батьків, тому виховувався у школі-інтернаті[4][5].

Після 9 класу вступив до запорізького військового ліцею «Захисник». Потому вступив до Військової академії Сухопутних військ (м. Одеса)[6], звідки був переведений до Львівської академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, закінчивши її 2010 року. У військовому званні «лейтенант» продовжив військову службу у складі 79 ОДШБр[5].

Російсько-українська війна

Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1-го аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені міста Лиману Донецької області.

У червні 2014 року, під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області, підрозділ, очолюваний Чибінєєвим, знищив ДРГ противника та взяв у полон двох терористів. У липні того ж року, поблизу селища Ізварине Луганської області, разом зі своїми побратимами витягнув з підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.

У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу Авдіївки, в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом Валерія Чибінєєва було знищено обслуги кулеметів та гранатометів та одного снайпера, загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця зазнав поранення внаслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Попри це продовжував керувати підрозділом, що дозволило утримати позиції попри численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією.

Пізніше він продовжив службу в ГУР МОУ. Інколи під час маршів розходилися шви й кровоточили рани, починалися болі[7].

Загинув 3 березня 2022 року у ближньому вогневому зіткненні. Спершу було оголошено, що Валерій загинув у боях за Гостомель поблизу Києва[8][9]. За даними ГУ МО України, Валерія було вбито під час виконання спецзавдання ГУ розвідки МО України. Того дня він перебував на передовій оборони Києва від російських окупантів. Очолювана Валерієм група снайперів висунулась на позиції під Гостомелем для прикриття добровольців, які вступили у бій з росіянами. Валерій знищив щонайменше 9 російських бойових машин десанту. Коли у нього закінчились набої до гвинтівки «Barrett», він перейшов на використання автомату[10].

За 3 роки до цього, у 2019 році, поліг його рідний брат, військовик Роман Чибінєєв, який загинув на Донеччині.

11 березня 2022 року Валерій Чибінєєв похований на Берковецькому кладовищі. Залишилася дружина та маленька донька.

Державні нагороди

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі[11]. Нагороду Чибінєєву вручив президент Порошенко під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці незалежності України 24 серпня 2016 року.
  • Почесний громадянин Запоріжжя (23 серпня 2016).

Вшанування пам'яті

  • У лютому 2024 року в місті Києві вулицю Чернігівську перейменували на вулицю братів Чибінєєвих[12].
  • 2024 року ГУ розвідки презентувало фільм про Чибінєєва у межах проекту ГУР МО "Видатні розвідники"[13].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Орлова В. У боях під Гостомелем загинув Герой України — УНІАН, 2022.
  2. ↑ Орлова, Віолетта (4 березня 2022). У боях під Гостомелем загинув Герой України. УНІАН. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  3. ↑ ГУР Міноборони повідомило про загибель трьох розвідників. Серед них був і Денис Кірєєв з переговорної делегації. Київ Media (укр.). 5 березня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  4. ↑ а б Чибінєєв Валерій Вікторович – учасник АТО на сході України, підполковник, Герой України | Полтавська обласна державна адміністрація. www.adm-pl.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  5. ↑ а б Герой України Чибінєєв про війну, одруження та як ледь не втратив свідомість на нагородженні. zp.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 19 вересня 2018.
  6. ↑ Герой України Чибінєєв Валерій Вікторович | Новомиколаївська районна державна адміністрація. nmrda.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018. [Архівовано 2018-09-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Пам’яті розвідника — Героя України Валерія Чибінєєва. armyinform.com.ua (укр.). АрміяInform. Процитовано 22 квітня 2023.
  8. ↑ Пам'яті загиблого 3 березня в бою за Гостомель Героя України Валерія Чибінєєва. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
  9. ↑ Під час бою за Гостомель загинув герой України Валерій Чибінєєв. 4 березня 2022. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  10. ↑ Україна втратила своїх відданих синів. gur.gov.ua. Процитовано 23 січня 2023.
  11. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 348/2016 «Про присвоєння В.Чибінєєву звання Герой України»
  12. ↑ Ярослав Герасименко (9 лютого 2024). У Києві вулицю Булгакова перейменували на честь Кікабідзе, а бібліотеку Блока назвали іменем Юри. hromadske.
  13. ↑ До Дня Незалежності: ГУР презентувало фільм про полеглого Героя Валерія Чибінєєва. РБК-Украина (укр.). Процитовано 8 вересня 2024.

Джерела

Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 162
23 серпня 2016 		Наступник:
Ковальчук Андрій Трохимович Брановицький Ігор Євгенович