|
Чернігівський Никифор Романович
Ники́фор Рома́нович Черні́гівський — польський дворянин, що став російським мандрівником. Брав участь на боці Речі Посполитої в Смоленській війні, в ході якої потрапив до російського полону. В 1638 році серед інших військовополонених потрапив до Сибіру в Єнісейськ. З Єнісейська він був направлений в Ілімськ. В 1650 році Никифор служив на Чечуйському острозі[1], де був призначений казенним прикащиком сіл. У 1652 році переведений в Усть-Кутський острог, де був наказним в солеварні. Підняв заколот, в ході якого на Лені в гирлі річки Кіренга убив ілимського воєводу Обухіва Лаврентія Авдійовича, який зґвалтував його дружину[2]. В 1665 р. з загоном з 84 козаків утік до Приамур'я, де відродив Албазине, а потім поставив там кілька російських селищ і до того ж з місцевих аборигенів зібрав багатий ясак[3]. Засуджений заочно до страти, Никифор Чернігівський був прощений і в 1672 році призначений прикажчиком Албазине. В 1675 році на прохання даурського населення ходив у похід по річці Геньхе, права притока річки Аргунь, для того щоб допомогти поверненню на Амур населення, насильно вивезеного звідти маньчжурами. Наприкінці 1670-х рр. Никифор поїхав до Москви, де його за колишню службу в 1680 р. визначили в Красноярськ в «діти боярські». У художній літературіНикифор і його син Федір згадуються в історичному романі Василя Страдимова «Козачий хрест».[4] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||