|
Кіренга
Кіренга (рос. Киренга) — річка в Іркутській області Росії. Впадає у річку Лену, із правого берега, і належить до її водного басейну. ГеографіяРічка бере свій початок у Байкало-Ленському заповіднику, в південній частині Байкальського хребта, на західних його схилах, на висоті 1500 м, поблизу висоти 2186 м, всього за 6 км на захід від берега озера Байкал, та за 65 км на південь — південний-захід від витоку річки Лени. Від витоку до впадіння Правої Кіренги (відрізок русла 77 км) носить назву — Ліва Кіренга. У верхів'ї тече в північно-західному та західному напрямку, а після гори Мукчика (853 м) повертає на північ — північний-схід і тече в основному в цьому напрямку до самого гирла. Впадає у річку Лену, з правого берега у місті Кіренську (Іркутська область). Довжина річки 746 км, площа басейну — 46 600 км². На всій протяжності русло річки має гірський характером течії. Швидкість течії коливається у межах 1,4-1,9 м/с, тільки на окремих ділянках зменшується до 0,8-1,1 м/с. Ширина русла в середній течії 90-170 м, глибина — 1,2-2,6 м; в нижній течії ширина доходить до 258–358 м, а глибина — до 3,2-5,8 м. ОстровиВ середній та нижній течії русло річки розбивається на окремі рукави, утворюючи при цьому численні великі та малі острови. Найбільші із них (від витоку до гирла): Заключчя, Курейський, Єловий (верхній), Чорнобровинський, Ведмежий, Луг, Піщаний, Круговський (найбільший), Матерський, Заярський, Конеслужний, Єловий (нижній), Рейський, Манаківський, Безруківський, Монастирський[5]. ЕтимологіяІснує кілька версій про походження назви річки:
ГідрологіяЖивлення річки переважно дощове. Річка замерзає в кінці жовтня — на початку листопада і залишається під крижаним покривом до кінця квітня — початку травня. За період спостереження протягом 25 років (1966–1990) на станції у селі Карам за 435 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 89,1 м³/с[7]. За період спостереження протягом 2 років (1969 та 1988) на станції у селі Кутіма, за 93 км від гирла, середньорічна витрата води становила 843,8 м³/с[8]. Спостереження за водним режимом річки також проводилось протягом 64 років (1927–1990) на станції у селі Шорохове (Кіренський район, Іркутська область), розташованого за 18 км від гирла, впадіння Кіренги у Лену. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 649,82 м³/с для водного басейну 46500 км², що становить понад 99% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 442 міліметра на рік[9]. За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 145,67 м³/с (у березні), що становить менше 6% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить — 2462,50 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань. За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 90,7 м³/с (у лютому 1968 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 3820 м³/с (у червні 1959 року). ПритокиРічка Кіренга приймає понад сім десятків приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 16 (від витоку до гирла):[4][10]
Населенні пунктиВерхів'я річки Кіренги малозаселене. На берегах річки розташовано понад два десятки населених пунктів, частина з яких нежилі (від витоку до гирла); села: Муринія (нежиле), Карам, Тарасове, смт. Улькан, села: Окунайське, Новоселове, смт. Магістральне, села: Ключі, Іспиритиха, Козачинське, Деоринське (нежиле), Осинове, Карнаухове, Єрмаки, Поперечне, Вилюєве (нежиле), Шарабора (нежиле), Нижньомартинове, Грем'яче (нежиле), Кутима, Моголь (нежиле), Усть-Кіренга, Шорохове, Юксеєве (нежиле), Гарь, Сидорове, м. Кіренськ[5]. Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
)/N49-049%20%20%20р%20ПРАВ%20%20%20ТОНГОДА%20%20%2083-88.jpg){kind=link}
)/O49-073%20%20%20КИРЕНСК%20%2084-88.jpg){kind=link}