|
Цицин Микола Васильович
Ци́цин Мико́ла Васи́льович (рос. Никола́й Васи́льевич Ци́цин, 18 грудня 1898, Саратов — 17 липня 1980, Москва) — радянський ботанік, генетик і селекціонер. Академік АН СРСР (1939), ВАСХНіЛ (1938; у 1938—1948 віце-президент). Двічі Герой Соціалістичного Труда (1968, 1978); Лауреат Ленінської (1978) і Сталінської премії другої ступені (1943). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го, 2-го і 4-го скликань. БіографіяНародився 18 грудня 1898 року в Саратові. Виходець з бідної селянської родини, батько помер у 1898 році, мати працювала служницею. З п'ятирічного віку виховувався в дитячому притулку. З тринадцятирічного віку працював на фабриці в Саратові. Через декілька років склав екзамен на телеграфіста. Під час громадянської війни служив у Червоній армії, був військовим комісаром. Після війни з 1920 року навчався на робітничому факультеті, а потім в Саратовському сільськогосподарському інституті. Закінчив Саратовський інститут сільського господарства і меліорації (1927). Після закінчення інституту працював на Саратовській сільськогосподарській дослідній станції. Спілкування з такими видатними селекціонерами, як Н. Г. Мейстер, А. П. Шехурдін, П. Н. Константинов, що визначило подальший напрямок робіт молодого вченого. З самого початку його зацікавила проблема створення більш продуктивних сортів головної продовольчої культури — пшениці — на основі гібридизації культурних рослин з дикорослими видами. Працюючи агрономом одного з відділень зернорадгоспа «Гігант» Сальського району Ростовської області, Цицин схрестив пшеницю з пирієм і вперше отримав пшенично-пирійній гібрид, що стало початком його роботи в цьому напрямку. Широко залучав до схрещування дикорослі та культурні рослини, які пройшли самостійні еволюційні шляхи, що визначили їх генетичну відокремленість. Дослідження, що проводилися вченим в цьому напрямку, дозволили створювати нові сорти рослин, такі як багаторічна і зерно-кормова пшениці. Ці розробки стали істотним внеском в практику селекції і рослинництва країни і мали велике значення для розвитку генетики в СРСР. У 1931–1937 завідувач організованою ним лабораторією пшенично-пирійних гібридів, в 1938–1948 голова Державної комісії з сортовипробування сільськогосподарських культур при міністерстві сільського господарства СРСР, віце-президент Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавілова, в 1940–1957 завідувач лабораторією віддаленої гібридизації АН СРСР, з 1945 директор Головного ботанічного саду АН СРСР. Голова правління Ради ботанічних садів АН СРСР. Основні праці присвячені віддаленій гібридизації рослин. Від схрещування пшениці з пирієм отримав новий вид пшениці (Triticum agropynotriticum). Почесний член ряду академій соціалістичних країн (Академія наук Румунії, 1945 рік[5]. Президент (1958—1970) і віце-президент (з 1970) Радянсько-індійського товариства дружби і культурних зв'язків, член Радянського комітету захисту миру. Першого звання Героя Соціалістичної Праці удостоєний 17 грудня 1968 року зі формулюванням «за видатні заслуги в розвитку біологічної та сільськогосподарської наук і в зв'язку з 70-річчям від дня народження». Член ВКП (б) з 1938 року. В кінці 1930-х років підтримував методи і ідеї Т. Д. Лисенка, проте в 1948 р в листі до Сталіна критикував Лисенка за «наукові помилки», «спроби адміністративними методами придушити наукових опонентів»[6]. Делегат XX з'їзду КПРС. Основні роботи
Нагороди і премії
Увічнення пам'яті М. В. ЦицинаУ Саратові в сквері на вулиці Рахова встановлено бюст. Встановлені пам'ятні дошки на Будинку на набережній в Москві та біля головного корпусу Головного ботанічного саду імені М. В. Цицин РАН в Москві. Ім'ям Цицина названий ботанічний сад в Москві. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
