Цимбалюк Євген Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цимбалюк.
Євген Павлович Цимбалюк
Ім'я при народженніЄвген Павлович Цимбалюк
ПсевдонімЄвген Млин
Народився16 березня 1962(1962-03-16)
с. Вовковиї на Рівненщині
Помер15 липня 2018(2018-07-15) (56 років)
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, видавець, редактор, краєзнавець, журналіст
Alma materРівненський державний гуманітарний університет
Мова творівукраїнська
Жанрвірші, проза
Magnum opus«Пересопницьке Євангеліє; повернення на рубікон»
Премії
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України
Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука, літературної премії імені Світочів, Міжнародної літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця. Дипломант премії імені Івана Франка у галузі інформаційної політики.

[1][2]Євге́н Па́влович Цимбалю́к (нар.  16 березня 1962, Вовковиї, Демидівський район, Рівненська область — 15 липня 2018) — український письменник, журналіст, краєзнавець, Заслужений журналіст України.

Життєпис

Закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського педінституту. Був головою вузівської літературної студії. Після армійської служби трудову діяльність розпочав у Млинівській районній газеті «Гомін». З 1985 року — заступник редактора Млинівської районної газети «Гомін». Із 2003 року працював у рівненській обласній газеті «Вільне слово» (завідувач відділу власних кореспондентів). Із 2007 року був головним редактором літературно-краєзнавчого журналу «Погорина» Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України.

Помер 15 липня 2018 року після важкої хвороби.[3]

Книги

Є.Цимбалюк бере інтерв'ю у директора Радивилівського загальноосвітнього ліцею Ю.Адамського
  • збірки поезій «Вирій» (1990), «Лаври і терни» (1997), «Три дороги до мами» (2009),
  • повість «Христина» (1991),
  • книжки для дітей «Кролик, який обманув себе» (1991) та «Неслухняник» (1994),
  • краєзнавчі дослідження «Млинівщина: погляд у минуле» (1991), «Млинівщина на межі тисячоліть» (2001),
  • «Берег любові — берег печалі» (історичні оповідання, 2003),
  • «Шумовські: заблудла слава України» (біографічна повість), 2006.
  • «Редут» (історичні оповідання, 2007),
  • «Холодний подих монастирської свічки» (історичні оповідання, у співавторстві з Андрієм Бабінцем, 2008)
  • літературний портрет «Ростислав Солоневський» (2000) тощо.
  • «Поклик древнього дзвона» (історичні оповідання), у співавторстві з Віталієм Тарасюком (2008)
  • «Млинівщина у дзеркалі особистостей» (енциклопедія, 2008)
  • «Обірвана молитва за Україну» (історичні есе, 2010)
  • «Пересопницьке Євангеліє; повернення на рубікон» (історико-документальна повість, 2011)
  • «Лінія розмежування» (поезії, 2016)

Член Національної спілки письменників України.

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ Цимбалюк Євген Павлович // Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва. - Рівне, 2019. - С. 65, 96, 253
  2. ↑ Євген Цимбалюк // Сучасні письменники Рівненщини. - Рівне, 2016. - С. 150-151
  3. ↑ Віталій Тарасюк (17.07.2018). «Прощавай, побратиме…» — В пам'ять про Євгена Цимбалюка. RvNews. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 26.01.2019.
  4. ↑ Переможці конкурсу «Коронація слова – 2013» – Коронація слова. koronatsiya.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2013. Процитовано 31 травня 2023.

Література

  • Євген Цимбалюк // Літератори Рівненщини: Довідник / Упорядник Є.Шморгун.  — Рівне, 1995.
  • Євген Цимбалюк // Літературна Рівненщина: Довідник / Упорядник Є.Шморгун. — Рівне, 2003.