Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Стегниківці)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Стегниківці)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняСтегниківці
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1898

CMNS: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Стегниківцях — парафія і храм греко-католицької громади Великобірківського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Стегниківці Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви

Дерев'яна церква в селі діяла ще за козацьких часів. Новий храм збудовано в 1898 році. На побудову церкви кошти надала громада села. Церкву будували під опікою о. Модеста Дністрянського, який був і архітектором, і художником, і різьбярем. У 1906 році церкву освятив митрополит Андрей Шептицький.

До 1946 року — парафія і храм належали УГКЦ, у 1946—1990 роках — РПЦ, з 1990 року — знову в лоні УГКЦ.

З 1946 року в церкві дякує колишній в'язень ГУЛагу Василь Пастернак.

У часи переслідувань Греко-католицької церкви підтримували існування храму старші сестриці Йоанна Ремінник, Ганна Дячун. Понад 40 років віддав служінню церкви і парафії Павло Каліщук.

15 жовтня 2006 року на парафії освячено каплицю Пресвятої Богородиці.

Для ремонту, реставрації та оновлення церкви чимало зусиль докладає Павло Бойцун — голова парафіяльної ради.

У грудні 2010 року в селі перебували образ Зарваницької Матері Божої, мощі Івана Хрестителя. Свята Літургію тоді провів владика Василій Семенюк, у храмі відбувалися реколекцїї.

Парохи

  • о. Антін Осташевський (1832—1841),
  • о. Мелетій Романовський (1841),
  • о. Модест Дністрянський (1890-ті—1914),
  • о. Дроздольський (1914—1923),
  • о. Григорій Алиськевич (1924),
  • о. Пачовський,
  • о. Власенко,
  • о. Райх (1924—1939),
  • о. Юрій Карпінський (1939—1944),
  • о. Василь Процишин (1944—1957),
  • о. Омелян Драпінський (1957—1980),
  • о. Богдан Михальчук (1987—1990),
  • о. Михайло Штабель (1990—1991),
  • о. Володимир Ханас (1991—1992),
  • о. Володимир Чайківський (1992—1993),
  • о. Михаїл Павко (1993—1997),
  • о. Мирослав Худяк (з 1997).

Джерела