Церква Примирення (Берлін)

Церква Примирення
52°32′09″ пн. ш. 13°23′31″ сх. д. / 52.535833° пн. ш. 13.391944° сх. д. / 52.535833; 13.391944
Тип спорудицерква
Розташування НімеччинаМітте
Будівельна системацегла
Стильнеоготика
Станпам’ятка архітектури
Церква Примирення (Берлін). Карта розташування: Німеччина
Церква Примирення (Берлін)
Церква Примирення (Берлін) (Німеччина)
Мапа
CMNS: Церква Примирення у Вікісховищі

Церква Примирення (нім. Versöhnungskirche) — протестантська церква на Бернауерштрасе[de] в Берліні (район Мітте), зруйнована за часів холодної війни[1]. У назві йшлося про мир в душі вірян та примирення людини з Богом[2].

Архітектура

Була збудована з червоної цегли у неоготичному стилі. Висота дзвіниці сягала 75 метрів, вона мала квадратну основу, на якій було закріплено восьмикутне шатрове завершення зі шпилем та хрестом нагорі. Восьмикутним у плані був і простір храму з контрфорсами. Церква вміщувала до 1000 парафіян, які могли добре бачити вівтар де б вони не знаходились у приміщенні.

Історія

Церква була побудована за проектом архітектора Готхільфа Людвіга Мьокеля у 1892 році, а у 1894 році урочисто освячена в присутності імператриці Августи Вікторії.

Під час війни церква серйозно постраждала від бомбардувань, в 1945 році вона опинилася на кордоні французького та радянського секторів Берліна, у 1950 році була відновлена і знову використовувалася для богослужінь, хоча церковна громада скоротилась на одну третину.

Споруджена в серпні 1961 року Берлінська стіна проходила по Бернауерштрассе в декількох метрах від входу до церкви. «Смуга смерті», як називали тоді територію навколо стіни[3], зробила для парафіян доступ до церкви Примирення практично недосяжним. 23 жовтня 1961 року церкву остаточно закрили, підходи до неї були перекриті. Пізніше в забороненій зоні прикордонники використовували церковну дзвіницю для розстрілу перебіжчиків[1].

28 січня 1985 року уряд НДР віддав наказ підірвати церкву. Місяць потому, 28 лютого 1985 року канцлер ФРН Гельмут Коль, виступаючи з програмною промовою, згадав про знесення церкви Примирення в контексті того, що доведеться пройти довгий і важкий шлях для подолання розколу Німеччини і Європи[1][4].

9 листопада 1989 року Берлінська стіна впала. Територію, де була церква, повернули її громаді[5].

З 1975 по 2013 рік євангелічну громаду церкви Примирення очолював пастор Манфред Фішер, який після возз'єднання Німеччини активно відстоював ідею створення меморіального комплексу «Берлінська стіна»[6][7].

Частиною цього комплексу стала вибудувана на фундаменті підірваної церкви каплиця Примирення, яку урочисто відкрили 9 листопада 2000 року, через 11 років після падіння стіни[8][9].

Збережені завдяки зусиллям церковної громади твори внутрішнього оздоблення церкви Примирення можна побачити в декількох місцях. У 1993 році перед головним входом до Гефсиманської церкви була встановлена вціліла скульптура Христа, який благословляє.

Три дзвони, вівтарна картина — дерев'яний різьблений рельєф Таємна вечеря, хрести, капітелі церковних колон і інші реліквії, знайдені серед руїн, були перенесені в каплицю Примирення і на прилеглий до неї ділянку музейного комплексу «Берлінська стіна»[10].

Фрагменти фундаменту підірваної церкви відвідувачі можуть побачити через огороджені заглиблення, спеціально вмонтовані в пішохідні доріжки при зведенні комплексу[11][12].

Примітки

  1. а б в Андрей Горохов. Взорванная Церковь Примирения - символ раскола Германии. webcitation.org. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. [Архівовано 2023-06-06 у Wayback Machine.]
  2. Мария Мартысевич. (Февраль 2010). Запад: документация и примирение. //goethe.de. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 2013-4-29.
  3. Олег Горосов. Берлинская стена: полоса смерти. webcitation.org. Архів оригіналу за 2 травня 2013. [Архівовано 2023-06-06 у Wayback Machine.]
  4. Die Versöhnungskirche im Todesstreifen der Berliner Mauer. // kirche-versoehnung.de. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 2013-4-29.(нім.)
  5. Thore Schröder. (27. Januar 2011). Hier stand die Versöhnungskirche. Архив Интернета. Процитовано 1 березня 2017.(нім.)
  6. Presse. // berliner-mauer-gedenkstaette.de. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 2017-3-1. [Архівовано 2014-11-09 у Wayback Machine.](нім.)
  7. Wowereit überreicht Pfarrer Manfred Fischer Bundesverdienstkreuz - Bildtermin. // berlin.de. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 2017-3-1. [Архівовано 2013-04-12 у Archive.is](нім.)
  8. Часовня примирения (PDF). // kapelle-versoehnung.de. Архів оригіналу (PDF) за 1 травня 2013. Процитовано 2017-3-1.
  9. Борис Кокотов. (20 июн, 2009). Kapelle die Versöhnung - Часовня Примирения. // boris-kokotov.livejournal.com. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 2013-4-27.
  10. Auszüge aus der Predigt zur Einweihung der Kapelle der Versöhnung. // kapelle-versoehnung.de. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 2013-4-29.(нім.)
  11. Pfarrer Fischer auf dem freigelegten Fundament. webcitation.org. Архів оригіналу за 17 травня 2013. [Архівовано 2023-06-06 у Wayback Machine.](нім.)
  12. Fundamente und Untergeschoßreste der Versöhnungskirche. // stadtentwicklung.berlin.de. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 2017-1-3.(нім.)