Хто працює, той пропащий (фільм)

Хто працює, той пропащий
італ. Chi lavora è perduto
Жанрдрама, комедія
РежисерТінто Брасс
ПродюсерМоріс Ерґас
СценаристТінто Брасс
Джан Карло Фуско
Франко Аркаллі
У головних
ролях
Franco Arcallid, Тіно Буаззеллі, Piero Vidad, Pascale Audretd[1] і Nando Angelinid[1]
ОператорБруно Баркарол
КомпозиторП'єро Піччоні
МузикаП'єро Піккені
МонтажТінто Брасс
КостюмерДаніло Донаті
Кінокомпанія«Dino De Laurentiis Cinematografica»
«Zebra Films»
Тривалість85 хв.
Моваіталійська
КраїнаІталія Італія
Франція Франція
Рік1963
Дата виходу5 грудня 1963 (Італія)
IMDbID 0057942
CMNS: Хто працює, той пропащий у Вікісховищі

Хто працює, той пропащий (італ. Chi lavora è perduto) — дебютний повнометражний фільм 30-річного Тінто Брасса[2], що вийшов на екрани у 1963 році. Стрічка увійшла до «100 італійських фільмів, які потрібно зберегти»[3][4][5].

Сюжет

Молода людина опиняється у Венеції. Боніфаціо (персонаж був названий по імені новонародженого сина Брасса) — кресляр, який недавно закінчив навчання і отримав пропозицію працювати у великій фірмі. У великій фірмі він працювати не хоче під враженням від перегляду «Роботи» («Il Posto», 1961) Ерманно Ольмі та на ранок після іспитів бродить по вулицях Венеції, зустрічаючись з друзями і знайомими, багато з яких — ліві активісти. У нього є час згадати життя: любов до Габріелли, війну, партизанів, свого старого приятеля Клаудіо, який завжди ставився до роботи як до чогось корисного ...

У ролях

Актор Роль
Саді Реббот Боніфаціо Боніфаціо
Паскейль Одрет Габріелла Габріелла
Франко Аркаллі Кім Кім
П'єро Віда друг Боніфачо друг Боніфачо
Нандо Анджеліні сержант сержант
Тіно Буаззеллі Клаудіо Клаудіо
Андреа Карлі епізод епізод
Джино Кавальєрі епізод епізод
Енцо Ніґро епізод епізод
Монік Мессін модель модель

Знімальна група

Примітки

  1. а б ČSFD — 2001.
  2. Roberto Chiti; Roberto Poppi; Enrico Lancia; Mario Pecorari (2005). Dizionario del cinema italiano. I film. Gremese Editore, 1992. ISBN 8876055932.
  3. Rete degli Spettatori. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 15 квітня 2017.
  4. Massimo Bertarelli, Il cinema italiano in 100 film: i 100 film da salvare, Gremese Editore, 2004, ISBN 88-8440-340-5.
  5. Ecco i cento film italiani da salvare. Corriere della Sera. 28 лютого 2008. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 19 квітня 2013.

Посилання