Хорів (Польща)Хорів (пол. Chorzów) — село на Закерзонні, в Польщі, у гміні Розвинниця Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 287 осіб (2011[1]). РозташуванняЗнаходиться в західній частині Надсяння. Розташоване на відстані 5 км на захід від адміністративного центру ґміни Розвинниці, 17 км на південний захід від повітового центру Ярослава і 42 км на схід від воєводського центру Ряшева. Лежить над річкою Молочкою — правою притокою Віслоку. ІсторіяЗа податковим реєстром 1515 р. село належало до фортеці Порохник, були 5 ланів (коло 225 га) оброблюваної землі, млин і корчма.[2] За податковим реєстром 1589 р. село належало Івану Пенянжику, були 3 лани (коло 75 га) оброблюваної землі, млин, 2 загородники без земельної ділянки і 4 коморники без тяглової худоби.[3] До 1772 року Хорів входив до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського. Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. Хорів знаходився у Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії.[4] Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки Хорів разом з усім Надсянням були окуповані Польщею в результаті кривавої війни. Хорів входив до Ярославського повіту Львівського воєводства, в 1934—1939 рр. — у складі ґміни Прухник. На 1.01.1939 в селі проживало 500 мешканців, з них 30 україномовних українців, 200 польськомовних українців, 250 поляків і 10 євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації більшість українців Хорова утратили розмовну українську мову, хоча їх частина ще зберігала греко-католицьку віру й усвідомлення свої національності.[5] Українці-грекокатолики належали до парафії Порохник Порохницького деканату Перемишльської єпархії. 16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (69 осіб — 16 родин)[6]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7]. У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства. ДемографіяДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
Примітки
|