Хорватська демохристиянська партія (хорв.Hrvatska demokršćanska stranka, або HDS) — хорватськаполітична партія, заснована з метою утвердити в Хорватії засади християнської демократії. Утворена 2009 року з трьох колишніх християнсько-демократичних партій:
Хорватська християнсько-демократична партія (хорв.Hrvatska kršćanska demokratska stranka, HKDS)
Партія хорватської весни (хорв.Stranka hrvatskog proljeća, SHP)
Голови цих трьох партій — Анте Ледич (хорв.Ante Ledić), Петар Качунко (хорв.Petar Kaćunko) і Горан Додіг (хорв.Goran Dodig) відповідно — підписали договір, який дозволив заснування Хорватської демохристиянської партії 21 лютого2009 у Загребі.[1][2]
Засновники партії заявили, що їхня мета — змінити ідеали Хорватії, щоб хорвати піклувалися не тільки про матеріальні блага, а й про духовні та моральні цінності. Також Качунко відзначив, що партія дбатиме про загальне благо, а не про інтереси однієї людини.
Головою партії обрано Горана Додіга, а Анте Ледич і Петар Качунко стали його заступниками.
Історія
Хорватську християнсько-демократичну партію (ХХДП) було створено 1990 року за зразком християнсько-демократичних партій Західної Європи, хоча в силу специфічних обставин Хорватії початку 1990-х партія мала риторику, більш притаманну правим, ніж правоцентристам.
На парламентських виборах у Хорватії 1990 року вона приєдналася до блоку поміркованих націоналістів під назвою «Коаліція народної злагоди». Як і всі партії цього блоку, її спіткала невдача, але через рік вона мала свого міністра в «уряді національної єдності» Франьо Грегурича.
На парламентських виборах у Хорватії 1992 партія, виступаючи самостійно, не змогла увійти в парламент Хорватії, а її керівник Іван Сезар посів сьоме місце на президентських перегонах. Цей провал підштовхнув партію до об'єднання з Хорватською демократичною партією (HDS) у Хорватський християнсько-демократичний союз. Дисидентська фракція ХХДП продовжувала діяти під старою назвою партії.
Партія основує свою політичну доктрину на соціальному вченні католицької церкви та на синтезі багатого історичного, культурного й політичного досвіду всіх хорватських поколінь. Основні цілі визначаються «Програмовими засадами» і є по суті такими:
облаштування держави на християнсько-демократичних засадах;
культурне та духовне оновлення Хорватії;
захист життя від зачаття до природної смерті;
захист сім'ї;
обстоювання і створення умов для справедливого і тривалого миру в Хорватії, в сусідніх країнах та у світі;
співпраця із сусідніми країнами, європейськими країнами та країнами світу;
створення умов, організація і заохочення наукового, технологічного та економічного розвитку в Республіці Хорватія;
збереження і заохочення культурних, наукових, технічних та економічних відносин з іншими країнами світу, зокрема в Європі;
просування та пропаганда найвищих освітніх і наукових стандартів, а також пропагування цих стандартів у соціальній політиці;
сприяння, просування і пропагування демократії, заснованої на християнсько-демократичних засадах, та права і правової держави, як у Хорватії, так і у світі;
залучення Хорватії до роботи з культурного і духовного оновлення Європи та світу шляхом включення у міжнародні організації;
рівноправність усіх людей незалежно від віросповідання, національності, походження, статі, майнового стану тощо, та надання рівних перспектив і можливостей для успіху всім;
всебічна турбота про людину та кожного індивіда;
захист сімей, підростаючих поколінь, дітей та молоді;
особлива турбота про виховання юного покоління;
забезпечення умов для безкоштовної всієї освіти;
заохочення та захист підприємництва;
особлива турбота про людей з особливими потребами, тобто людей з інвалідністю, похилого віку, немічних та з обмеженими можливостями;
дотримання принципу субсидіарності, триподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову;
розвиток культури та свободи громадських засобів масової інформації;
роздержавлення відібраного майна та надання можливості емігрантам повернутися;
заохочення і захист солідарності та соціальної опіки заможних щодо нужденних;
