|
Хліб, любов і фантазія
«Хліб, любов і фантазія» (італ. Pane, amore e fantasia) — італійська чорно-біла романтична кінокомедія 1953 року, поставлена режисером Луїджі Коменчіні з Вітторіо Де Сікою та Джиною Лоллобриджидою у головних ролях. Одна з перших післявоєнних італійських «народних комедій», що мали великий успіх як в самій Італії, так і по всій Європі. Фільм став лідером італійського прокату 1953 року, зібравши 1 500 000 000 італійських лір (22 169 093 € у перерахунку на 2009 рік)[1]. На 4-му Берлінському міжнародному кінофестивалі у 1954 році фільм був відзначений премію «Срібний ведмідь»[2]. У 2008 році стрічку було включено до списку «100 італійських фільмів, які потрібно зберегти», складеного під час 65-го Венеційського кінофестивалю[3]. СюжетУ невелике гірське італійське село під назвою Саглієна, де мешкає 700 осіб, прибуває новий командир карабінерів Антоніо Каротенуто (Вітторіо Де Сіка), уродженець Сорренто. Молодецький 50-річний вояка за своє життя підкорив немало жіночих сердець, але як і раніше неодружений. У селі, де сімейний стан і будь-який крок кожного жителя знаходяться під прицілом, про це починають пліткувати. Спочатку увагу Каротенуто привертає молода примхлива дівчина — бідна, красива і дуже запальна — Марія на прізвисько Берсальєрка (Джина Лоллобриджида). Вона заробляє на життя аферами і дрібними крадіжками та упадає за молодим карабінером Стеллуті. Той, хоч і закоханий в неї без пам'яті, ніяк не наважиться заговорити першим — від сором'язливості та через побоювання порушити статут. Офіцера також приваблює акушерка Анна, але та часто їздить до Риму і повертається звідти, сяючи від щастя, з чого можна зробити висновок, що її серце не вільне. Запальна Берсальєрка б'ється з ровесницею, племінницею кюре, що має на рідкість злого язика. Щоб угамувати Берсальєрку, офіцер замикає її на ніч у себе. Через душевну доброту він погоджується нагодувати і напоїти її осла, поки вона сидить узаперті. Побачивши, в якій жалюгідній халупі вона живе з матір'ю, братами і сестрами, що вирушили в паломництво, він залишає на столі банкнот в 5000 лір. «Диво!» — вигукує наступного дня мати Марії, приписуючи це діяння святому Антонію. Вона вставляє банкноту в рамочку, за невелику плату показує її місцевим жителям і навіть дозволяє прикластися до неї губами. Дізнавшись про справжнє походження банкноти, Берсальєрка, що не любить чужої жалості, розриває її. За порадою кюре офіцер допомагає дівчині і Стеллуті освідчитися один одному в кохання. Стеллуті говорить Марії, що його мати приїхала в село не для того, щоб одружувати його на іншій, а щоб подивитися на Марію — майбутню дружину свого сина. Офіцер возить акушерку на велосипеді по різних фермах, де терміново знадобилися її послуги, і користується випадком, щоб позалицятися до нею і навіть поцілувати. Потім він отримує від акушерки листа з проханням забути про все. Він тут же йде до неї і дізнається, що в Римі у неї є дитина. Тепер він спокійний щодо того, до кого вона їздить до столиці, і на церковному святі Святого Антонія, у присутності усіх мешканців села, з'являється під руку з Анною у вікні. Берсальєрка і Стеллутє, Анна і Каротенуто відтепер складають дві щасливі закохані пари. У ролях
Знімальна група
Нагороди та номінації
Навколо фільмуЗйомки фільму проходили у 1953 році в селі Кастель-Сан-П'єтро-Романо в регіоні Лаціо[5]. У наступному, 1954 році вийшов фільм Луїджі Коменчіні «Хліб, любов і ревнощі» (італ. Pane, amore e gelosia), з тими ж персонажами та акторами — продовження історії, початої у попередньому фільмі. У 1955 році за тим самим сюжетом режисер Діно Різі зняв фільм «Хліб, любов і...»: у головних ролях цього разу виступили Софі Лорен, Вітторіо Де Сіка та Леа Падовані. Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
