За 40 км на південь від міста розташовані руїни Сарай-Бату, колишньої столиці Золотої Орди, археологічний пам'ятник XIII століття. За 70 км на південь від міста — Хошеутовський хурул (калмицький буддійський монастир), Архітектурний пам'ятник XIX століття.
Середньодобова температура повітря в Харабалі за даними NASA[3]
січні
лютому
березня
квітні
травня
червень
липні
серпня
вересні
жовтні
листопаді
грудні
Рік
-4,3 °C
-4,0 °C
2,0 °C
11,8 °C
19,2 °C
24,4 °C
26,9 °C
24,7 °C
18,3 °C
10,6 °C
1,7 °C
-3,4 °C
10,7 °C
Історія
Село Харабалі засновано в 1789 на високому пагорбі селянами з Воронезької, Курської та Тамбовської губерній[4].
Існує кілька версій походження назви. За однією, назва села походить від бугра, який колись розділяв село на дві частини. «Харабалі» в перекладі з калмицького «чорний бугор». За іншою, назва походить від назви казахського аулу Карабайли, що розташовувався на цьому місці. Казахи досі так називають цю місцевість[4].
В 1876 на народні кошти майстрами з Москви за участю місцевих умільців почали зводити двоповерхову, цегляну, з п'яти куполів церкву. У 1889 церква відкрила свої двері для парафіян.
В 1930 засновані колгосп «Новий шлях» та риболовецький колгосп «Червоні ловці». У 1932 в почалося будівництво консервного заводу, в липні 1936 він був пущений в лад.
У період з 30-х по початок 40-х років були побудовані середня школа № 5, будівля райвиконкому, партійний кабінет, сільський клуб, кінотеатр на 450 місць, лікарня на 35 ліжок, в центрі посаджено парк, працювали їдальня, бібліотека, промкомбінат, харчокомбінат[5]
Наприкінці 1940-х почалося масове озеленення. У середині 1950-х років при прокладанні першого водопроводу на вулицях були висаджені плодові дерева.
У 1974 село Харабалі перетворено в місто районного підпорядкування. Воно стає центром сільського господарства та промисловості[4].
.jpg)
.png)
