|
Хапсагай
 Хапсагай (якут. хапсаҕай — моторний, спритний, хваткий[1]) — якутська національна боротьба. НазваІснує кілька версій походження назви боротьби. На думку Н. С. Григор'єва, автора «Фразеологічного словника якутської мови», слово утворене з основи хапса (ловити, хапати, схопити) і старомонгольскої приставки ҕай, що означає будь-яку дію, тобто можливий варіант перекладу може бути «схопив і дій». «Тлумачний словник якутської мови» також визначає хапсаҕай як поєднання двох слів: хап (спритність, швидкість, сила, витривалість) і саҕай (кидай, кидай). Т. І. Петрова в «Короткому якутсько-російському словнику» переводить слово як моторний, спритний, швидкий і визначає слово як неподільне. Е. К. Пекарський в «Словнику якутської мови» висуває версію походження слова хапсаҕай (хабис + аҕай) від тюркського «капчаҕай», «капшаҕай» (швидкий, моторний), порівняно з бурятським «габшагай» — спритний, хваткий, підхоплювати, виверт. На думку кандидата культурології Н. С. Попова, хапсаҕай — це споконвічно якутське слово, нероздільне, підвид слів хапсиҕии, хапсиҕар (зіткнення, стикатися).[2] ІсторіяХапсагай має давню історію. Вже у відомому героїчному епосі олонхо дано опис перемоги богатиря «середнього світу» над представниками «темної сили» за допомогою прийомів боротьби хапсагай.[3] За переказами, ще в давнину у якутів існувала система виховання і підготовки воїнів, які становили окрему касту. Однією зі складових такої підготовки було вміння вести боротьбу без зброї. Дитину, відібрану в касту воїнів (яка прагнула стати Боотуром) навчали різних військових умінь і розвивали відповідні фізичні навички, в тому числі премудростям національної боротьби. Секрети майстерності та способи підготовки до змагань кожна сім'я тримала в таємниці. Перша згадка про хапсагай російською мовою є в працях етнографа Г. Ф. Міллера, який дав докладний опис свята Исиах, проведеного 31 травня 1737 в 14 верстах від Якутська, і в ході якого пройшли змагання з боротьби хапсагай. Потім згадки про змагання з цієї боротьби зустрічалися в «Працях Другогої Камчатської експедиції» І. Г. Гмеліна, в роботах академіка А. Д. Мідлендорфа, у письменника-декабриста А. А. Бестужева-Марлинського. За старих часів змагання з хапсагаю влаштовувалися під час свят, головним з яких було Исиах, на весіллях (Уруу) знатних родів, під час осінньої підлідної ловлі риби (Мунхен), під час перегонів на конях.[4] Борці (даадари), за традицією покриті бичачою шкірою (з тим, щоб суперники не бачили один одного і щоб супернику не «наврочили»[5]), виходили з берестяних чумів на галявину, в коло глядачів. Арбітр, який обирається з почесних гостей, виводив борців на середину кола, скидав з них покривало, і починалася сутичка. Призом переможцеві змагань традиційно служила мюсе — варена стегнова кістка жеребця з м'ясом у верхній частині. Втім, існували й інші варіанти нагород. Так, І. А. Худяков, який відбував заслання в Верхоянську з 1867 по 1876 роки, описував, що переможеному показували дулю, замащену землею, а переможцю наливали чарку кумису або горілки, виконували пісню на його честь.[6] В кінці XIX століття і початку XX століття спостерігалася активізація захоплення хапсагаем на всій території нинішньої Якутії, з'явилися відомі майстри хапсагаю. У 1932 році відбулися перші офіційні змагання з хапсагаю, які були присвячені десятирічному ювілею утворення автономної республіки, й після цього змагання проводилися систематично, як на святах, так і в ході Всеякутських Спартакіад. До участі в змаганнях були допущені й жінки. Так, в 1944 році змагання жінок було включено в програму літньої республіканської спартакіади Якутській АРСР. У 1992 році була утворена асоціація «Сахаада-спорт», що об'єднує вісім федерацій з національних видів спорту, зокрема хапсагай, а змагання з цієї боротьби проводяться під егідою Федерації спортивної боротьби Республіки Саха (Якутії). 25 жовтня 2010 року хапсагай був визнаний Міжнародною федерацією об'єднаних стилів боротьби (FILA), в результаті чого був підписаний договір між FILA й Асоціацією національних видів спорту та ігор народів Якутії «Сахаада-спорт». Відповідно до договору боротьба хапсагай увійшла в FILA на правах офіційно визнаного виду боротьби та може поширюватися по всьому світу[7]. У 2011 році хапсагай викликав великий інтерес федерації боротьби Беніну, і листом президента цієї федерації хапсагай був визнаний, і була висловлена готовність стати базовим центром розвитку боротьби в Африці. З 22 по 25 грудня 2011 року мав пройти перший чемпіонат Африки по хапсагаю.[8][9] ПравилаБорці оголені до пояса, нижче пояса одягнені в труси або трико, як правило взуті в борцівки. Раніше, незалежно від пори року, борці боролися роззутими й одягненими тільки в шорти з ровдуги (м'якої шкіри лося без вовни). Сутички можуть проводитися і на галявині, порослою травою, але нині офіційні проводяться на борцівському килимі діаметром 10 метрів. Будь-яке торкання борцем землі (килима) будь-якою частиною тіла, крім ступнів, означає поразку. Виняток в сучасних правилах становить дотик до землі (килима) однією рукою, за що зараховується штраф в 1 бал; дотик двома руками вже означає поразку.[10] При проведенні прийому борець-нападник повинен залишитися на ногах. Боротьби в партері в хапсагаї немає. У боротьбі дозволені будь-які захоплення за будь-яку частину тіла, включно з пальцями рук і ніг. Захвати борців, як правило, неглибокі, в ході сутички велике значення має активна робота ніг. В арсеналі борців є підсічки, підніжки, зачепи, вириви й інші кидки. Так, поширеними прийомами є звалювання суперника захопленням голови і ноги (тюрген) і передня підніжка (халбарийан тебіі). Багато прийомів з'єднані в багатоступінчасті комбінації. У техніці хапсагаю слід виділити оригінальне виконання проходів у ноги та кидків через груди (халбарийии). Тривалість сутички обмежена 10 хв[10], для дорослих це зазвичай 5 хв + 2 хв в разі, якщо переможець не виявлений в основний час, для старших юнаків — 5 хвилин, для молодших юнаків — 4 хв.[3] Результат сутички — це перемога одного з борців або оголошення, що обидва програли через пасивне ведення боротьби. Примітки
|
