Хаккода

Хаккода яп. 八甲田山
40°39′32″ пн. ш. 140°52′38″ сх. д.
Країна	Японія
Регіон	Префектура Аоморі
Система	100 відомих гір Японії
Тип	гірський хребет і volcanic group^d
Хаккода Хаккода (Японія)
Хаккода у Вікісховищі

Гори Хаккода (яп. 八甲田山, Хакко:да-сан) — гірський хребет в Японії, розташований на південь від міста Аоморі у північній частині острова Хонсю. У хребет входить близько двох десятків стратовулканів і вулканічних куполів[1], сформованих переважно андезитами, дацитами і базальтами[2][3]. В історичні часи не відбувалося виверження вулканів, хоча зафіксована невелика фреатична активність (викид пари, води, каменів і попелу). Вулкани складають дві групи, північну і південну. Обидві сформувалися в плейстоцені, але південна група за оцінками геологів старіша[4]. Найвищою точкою хребта є вулкан О-даке заввишки 1585 м. До рівня 1300 метрів[5] гори Хаккода покриті лісом упереміш з вересовими пустками, далі починається альпійський пояс. Є високогірні ставки і болота. Взимку в горах випадає багато снігу[6], що приваблює лижників[7][8]. Біля підніжжя гір Хаккода розташовано декілька онсенів (гарячих джерел)[6]. Разом з озером Товада і долиною річки Оірасе гори Хаккода утворюють національний парк Товада-Хатімантай.

Список вершин

Північна група Назва Висота О-даке 大岳 1585 м Такада-О-даке 高田大岳 1552 м Ідо-даке 井戸岳 1 537 м Акакура-даке 赤倉岳 1521 м Ко-даке 小岳 1478 м Іо-даке 硫黄岳 1360 м Тамояті-даке 田茂萢岳 1 324 м Мае-даке 前嶽 1251,7 м Хіна-даке 雛岳 1240,3 м Ісікура-даке 石倉岳 1202 м

Південна група Назва Висота Кусі-ґа-Міне 櫛ヶ峯 1516,5 м Норікура-даке 乗鞍岳 1450 м Кома-ґа-Міне 駒ヶ峯 1416 м Сарукура-даке 猿倉岳 1353,6 м Еко-даке 横岳 1339,4 м Намбу-Акакура-даке 南部赤倉岳 1290 м Мінамідзава-даке 南沢岳 1198,8 м Сакасаґава-даке 逆川岳 1183 м

Події

Пам'ятник капралу Ґото в горах Хаккода. Після катастрофи на навчаннях йому довелося ампутувати обмороженні пальці на руках та обидві ноги[9]

У січні 1902 року в гори Хаккода на навчання вирушило 210 солдатів 5-го піхотного полку 8-ї дивізії імператорської армії. Японці планували війну з Російською імперією і хотіли набратися досвіду для армійських операцій в холодному і сніжному кліматі, з яким вони очікували зіткнутися в Сибіру і Маньчжурії. Навчання закінчилися катастрофою, оскільки непідготовлені солдати, в яких не було лиж, потрапили в снігову бурю і заблукали. Вибратися з глибокого снігу вони не зуміли, і за кілька днів 199 осіб замерзло на смерть[10]. Пошукові групи, що вирушили прочісувати район, урешті-решт натрапили на капрала Фусаносуке Ґото (яп. 後藤房之助), а потім і на решту тих, хто вижив. Після їхнього порятунку протягом 10 тижнів проводився пошук тіл і покинутого обладнання[11]. Капралові Ґото, першому з виявлених рятувальниками уцілілих солдатів, у 1906 році був вставлений пам'ятник[9]. У 1971 році письменник Дзіро Нітта описав загибель японського полку в напівдокументальній книзі «Смертельні поневіряння в горах Хаккода» (яп. 八甲田山死の彷徨, Хакко:да-сан сі но хо:ко:)[12], за якою через шість років був знятий фільм «Гори Хаккода» (яп. 八甲田山)[13].

У 1997 році в горах на навчаннях загинуло ще троє солдатів, які надихалися вулканічними випарами[4].

Примітки

1. Alexander E. Gates, David Ritchie. The Encyclopedia of Earthquakes and Volcanoes. — Infobase Publishing, 2009. — С. 103. — 346 с. — BookSources/9780816072705 ISBN 9780816072705.
2. Hakkoda Caldera. Quaternary Volcanoes of Japan. publisher = National Institute of Advanced Industrial Science and Technology. 2006. Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 12 лютого 2013.
3. Hakkoda-san. Quaternary Volcanoes of Japan. publisher = National Institute of Advanced Industrial Science and Technology. 2006. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
4. Hakkoda Group. Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
5. Paul Hunt. Hiking in Japan: An Adventurer's Guide to the Mountain Trails. — Kodansha International, 1988. — С. 172–175. — BookSources/0870118935 ISBN 0-87011-893-5.
6. Jan Dodd, Simon Richmond. The Rough Guide to Japan. — Rough Guides, 2001. — С. 289-290. — ISBN 9781858286990.
7. Walter Giesen. Japan. — Baedeker, 2012. — С. 547. — ISBN 9783829766173.
8. Eiji Kanno, Constance O'Keefe. New Japan Solo. — Kodansha International, 1998. — С. 494. — ISBN 9784770021878.
9. 生死の境を抜けて／惨劇の記憶 わずかに (яп.). Архів оригіналу за 27 квітня 2005. Процитовано 7 лютого 2019. [Архівовано 2005-04-27 у Wayback Machine.]
10. Charles J. Sanders. Alpine Nippon // Skiing Heritage Journal Jul-Aug 2011 : журнал. — 2011. — Vol. 23, no. 4. — P. 30. — ISSN 1082-2895.
11. Michael Weiner. Race, Ethnicity and Culture in Modern Japan. — Routledge, 2004. — С. 339. — ISBN 9780415208543.
12. 新田次郎 (яп.). Офіційний сайт міста Сува. Архів оригіналу за 16 грудня 2011. Процитовано 12 лютого 2013. [Архівовано 2011-12-16 у Wayback Machine.]
13. Hakkodasan (англ.). IMDb. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7 лютого 2019.

Посилання

• Hakkodasan (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2019.. Метеорологічне управління Японії (яп.)
• Hakkodasan [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]. Смітсонівська установа: Global Volcanism Program (англ.)
• Гори Хаккода на вебсайті Метеорологічного управління Японії. (яп.)
• Гори Хаккода на офіційному сайті міста Аоморі. (яп.)