Дмитро Фішер народився 8 березня 1973 року. Після закінчення середньої школи в 1990 році вступив до Чернігівського льотного училища. В той рік у льотному училищі відновили навчання на бойових літаках четвертого покоління: почали вивчати МіГ-29. Тому вирішив стати пілотом Су-27. Для цього юний пілот спеціально їздив на базу Су-27 у Миргороді до розподілу, щоб на нього надіслали запит. Тому після закінчення училища в 1994 році його відправили саме в Миргород пілотом винищувача Су-27. У 2011 році літав на навчаннях «Безпечне небо» як у супроводі, так і для навчання повітряним боям проти F-16[1]. В 2012 році закінчив Харківський університет Повітряних Сил України[2]. У 2013 році обіймав військову посаду командира ланки, а потім — командира авіаційної ескадрильї 831-ої бригади тактичної авіації (в/ч 1356) повітряного командування «Центр» Повітряних Сил ЗС України, який базується у Миргороді на Полтавщині. На самому початку війни з Росією в 2014 році льотчик на Су-27 перехопив російський турбогвинтовий літак радіоелектронної розвідки Іл-20, який порушив повітряний простір України південніше Донецька. Тримаючи його у межах видимості мав запустити ракету, але отримав жорсткий наказ зброю не застосовувати, щоб росіяни не використали це як привід для повномасштабної війни[1][3][4][5][6].
Український пілот у 2013 та в серпні 2017 років на літаку-винищувачу Су-27 демонстрував свою пілотажну програму в польському місті Радом на міжнародному авіаційному показові «International Airshow-2017». Отримав подяку від президента Польщі. Також у 2017 році на британському авіашоу The Royal International Air Tattoo-2017 в складі української команди отримав приз за «Найкращий показ фігур вищого пілотажу серед країн, які не є членами НАТО»[7]. В 2017 році він обіймав посаду заступника командира 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил ЗС України[8][9].
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну Дмитро Фішер перебував на передовій. Приймав безпосередню участь у боях за звільнення Київщини, Сумщини, Харківщини, а також у звільненні о. Зміїний. Загинув 5 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Оріхів Запорізької області. Півтора року вважався зниклим безвісти.
На початку лютого 2024 тіло пілота евакуювали розвідники спецпідрозділу ГУР з міста падіння літака. У березні 2024 року експертиза ДНК підтвердила особу загиблого льотчика.[10] 28 березня відбулося поховання в Миргороді[11].
Нагороди
орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.