|
Філіпп Жаккотте
Філі́пп Жаккотте́ (фр. Philippe Jaccottet; 30 червня 1925 — 24 лютого 2021) — швейцарський франкомовний поет, літературний критик та перекладач. ЖиттєписФіліпп Жаккотте народився 30 червня 1925 року в Мудоні (Во, Швейцарія). У 1933 році його родина переїхала до Лозанни, де він вступив до гімназії, а згодом до Лозаннського університету. Першу збірку віршів написав у п'ятнадцять років. Коли йому виповнилося шістнадцять, на врученні премії Рамбера 27 червня 1941 року познайомився з швейцарським поетом Гюставом Ру, з яким вів листування з 1942 по 1976 рр. Протягом навчання в Лозанні Жакотте почав друкуватися у періодичних виданнях, зокрема в цей період з'явилася його перша п'єса «Персиваль» (1945) та вірші «Елегія» (1943—1944), «Тіням» (1944) та «Ірис» (1945). Його першу збірку було надруковано у травні 1945 року, але Жаккотте знищив наклад. У червні 1946 року отримує диплом бакалавра, того ж року, під час подорожі до Італії, знайомиться з італійським поетом Джузеппе Унгаретті, якого починає перекладати у 1948 році. Восени 1946 року на запрошення швейцарського видавця Анрі-Луїса Мермо, з яким він познайомився в 1944 році у Лозанні, Жаккотте переїжджає до Парижу, де працює над перекладами, зокрема «Смерті у Венеції» Томаса Манна, та пише статті та рецензії. Саме в Парижі Жаккотте знайомиться з новим поколінням французьких поетів — Івом Бонфуа, Жаком Дюпеном, Андре дю Буше, Франсісом Понжем, та поступово починає знаходити свій власний голос: «Філіпп Жаккотте, що, як нам здається, не дозволяє собі замінювати власне слово якимось іншим голосом, не піддається спокусі вдаватись до драматургії, до поліфонічної вигадливості; тим більше він не відступиться від вірша, замінивши його на якесь незалежне життя на безлюдному обрії безосібної мови».[7] Після одруження з художницею Анн-Марі Еслер у 1953 році Жаккотте переїжджає до міста Гриньян на півдні Франції. Того ж року в видавництві Ґаллімар виходить друком його збірка «Пугач» (фр. L'Effraie), яку він вважає своїм справжнім літературним дебютом. У 1954 році народжується син Жаккотте Антуан, а у 1960 році — донька Марі. 29 червня 1956 року Жаккотте отримує премію Рамбера. Протягом 1960-х років Жаккотте працює над перекладами Фрідріха Гельдерліна та Джузеппе Унгаретті. 1968 року у видавництві Ґаллімар було опубліковано його монографію про Гюстава Ру. 1974 року помирають матір та вітчим Жаккотте. В цей же час Жаккотте познайомився з поетом П'єром Анрі Журданом. Нагороди
Вибрані твори
Переклади українською
ЛітератураЧистяк Д.О. Інтермедіальний полілог у поезії Ф.Жаккотте // Фрізманівські читання: науково-методична спадщина, продовження традицій: мат. Всеукр.наук.-практ.конф., м.Харків, 24.09.2020 р. Харків: ХНПУ ім.Г.Сковороди, 2020. С.97-98. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_by_Erling_Mandelmann_-_3.jpg)
.svg){kind=small}
