Фульк II (або Фулько) Анжуйський, на прізвисько Добрий (брет.Foulk II Anjev; 906 — 960, Тур) — граф Нанта, граф Анжуйський з 942 по 960 роки. Походив з роду Інгельгерінгів і був сином Фулька I Рудого та Росцілли де Лош[1].
Фульк II народився у 905 році[2]. Вперше згадується у грамоті свого батька 929 року разом зі своєю матір'ю і братом Гі. Його підпис стоїть під грамотою батька у серпні 941 року, ймовірно, незабаром після цієї дати він змінив батька. На початку в союзі з Робертінами виступав проти графів Блуа, але смерть Алена II Крива Борода, герцога Бретані, у 952 році змусила переглянути союзи. Фульк перейшов на бік Тібальдінів, сім'ї дружини Алена II Крива Борода, і взяв під свій контроль графство Нант від імені Дроґона, сина Алена II. Останній помер у 958 році за неясних обставин, і мешканці Нанта, звинувативши Фулька у його вбивстві, підняли повстання і обрали собі в графи незаконнонародженого сина Алена на ім'я Гоель I.
Фульк поступився Сомюром графу Блуа Тібо I. Згадується, що його наступникам вдалося повернути собі Сомюр тільки приблизно століття по тому. У графа Пуатьє Гійома III Фульк забрав Мерон.
В останній раз Фульк II згадується у вересні 958 року під час зборів, на яких зібралися графи Блуа, Анжу і очільники бретонців. У вересні 960 року його син уже згадується як граф Анжуйський. Таким чином, Фульк II помер у проміжку між двома цими датами[3].
Фульк Добрий згадується в «Хроніці подвигів графів Анжуйських», написаній між 1100 і 1140 роками анженським монахом, на прохання Фулька Ле Решена. Наступником Фулька II став його 20-річний син Жоффруа I Ґрізґонель[1].
Сім'я і діти
Його першою дружиною була Герберга, яка померла до 952 року. Про її походження не збереглося жодних свідчень[4]. У Фулька та Герберги були діти:
ймовірно, Адель — дружина Готьє I, графа Вексу, Валуа та Ам'єну.
Деякі джерела також приписують Фульку II наступних дітей:
Дрогон (або Дре) — єпископ Пюї, після свого брата, однак, в списку єпископів Пюї у X столітті не згадується єпископа з таким ім'ям. Його присутність в родоводів, ймовірно, сталася через плутанину з Дроґоном Бретонським, зятем Фулька II.
Юмбер (Гумберт) Ловчий — однак, про його існування не згадується у жодному документі[1];
↑ абвгдежDetlev Schwennicke, Europaische Stammtafeln: Stammtafeln zur Geschichte der Europaischen Staaten, Neue Folge, Band III Teilband 1, Tafel 116(нім.)
↑K.S.B. Keats-Rohan, Family Trees and the Root of Politics; A Prosopography of Britain and France from the Tenth to the Twelfth Century (The Boydell Press, Woodbridge, UK, 1997), p. 255(англ.)
↑Bernard S. Bachrach, Fulk Nerra the Neo-Roman Consul, 987—1040 (University of California Press, 1993), p. 261
↑Those of My Blood: Creating Noble Families in Medieval Francia By Constance Brittain Bouchard, p.23
↑ абBernard S. Bachrach, Fulk Nerra the Neo-Roman Consul, 987—1040 (University of California Press, 1993), p. 7(англ.)