Фрідріх Саксен-Мейнінгенський

Фрідріх Саксен-Мейнінгенський
нім. Friedrich von Sachsen-Meiningen
Світлина Фрідріха Саксен-Мейнінгенського роботи Альберта Мейєра, 1914
Ім'я при народженніФрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц
Народження12 жовтня 1861(1861-10-12)
Майнінген, Саксен-Мейнінген
Смерть23 серпня 1914(1914-08-23) (52 роки)
поблизу Тарсьєнна, Намюр, Бельгія
загиблий у бою
Похованняпарковий цвинтар Майнінгена
Національністьнімець
КраїнаНімецька імперія
Рід військпольова артилерія
ОсвітаБоннський університет
Роки служби1878—1914
ЧленCorps Borussia Bonnd[1]
Званнягенерал-лейтенант
Командування39-а резервна піхотна бригада
Війни / битвиПерша світова війна
Титулпринц Саксен-Мейнінгенський
РідЕрнестинська лінія Веттінів
ДітиФеодора Саксен-Мейнінгенська, Адельгейда Саксен-Мейнінгенська (1891—1971), Георг Саксен-Мейнінгенський, Bernhard, Prince of Saxe-Meiningend[2], Ернст Леопольд Саксен-Мейнінгенськийd[2] і Luise, Prinzessin von Sachsen-Meiningend[2]
Нагороди
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Генріха Лева
Орден Генріха Лева
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
CMNS: Фрідріх Саксен-Мейнінгенський у Вікісховищі

Фрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц Саксен-Мейнінгенський (нім. Friedrich Johann Bernhard Hermann Heinrich Moritz von Sachsen-Meiningen), ( 12 жовтня 1861 — 23 серпня 1914) — принц Саксен-Мейнінгенський з Ернестинської лінії Веттінів, син герцога Саксен-Мейнінгену Георга II та принцеси Феодори Гогенлое-Лангенбурзької.

Генерал-лейтенант прусської армії (18 лютого 1913). Від 2 серпня 1914 року очолював 39-та резервну піхотну бригаду. За три тижні загинув поблизу Тарсьєнна від розриву гранати. Став першим прусським генералом, що загинув у Першій світовій війні.

Двоє з його синів згодом стали титулярними герцогами Саксен-Мейнінгена.

Біографія

Фрідріх з'явився на світ 12 жовтня 1861 року у Майнінгені. Був другим сином та другою дитиною в родині спадкоємного принца Саксен-Мейнінгену Георга та його другої дружини Феодори Гогенлое-Лангенбурзької. Мав рідного старшого брата Ернста та єдинокровних брата Бернхарда та сестру Марію Єлизавету від першого шлюбу батька. Молодший брат Віктор прожив всього три дні. Правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену в той час був їхній дід Бернхард II. У вересні 1866 році, після його зречення, батько очолив Саксен-Мейнінген.

Мешкало сімейство в замку Елізабетхенбург у Майнінгені[3]. Літньою резиденцією був замок Альтенштайн у Тюринзькому Лісі. Інколи відпочивали віллі Карлотта на озері Комо[4].

Матір померла від скарлатини, коли Фрідріху було десять років. Батько наступного року узяв морганатичний шлюб з акторкою Еллен Франц.

До 1880 року його освітою займався німецький педагог Генріх фон Еґелінґ. Продовжив навчання Фрідріх у Боннському університеті, при цьому відмовившись від супроводження ад'ютанта, коня та карети. Був членом студентського братства «Боруссія», однак у його справах активної участі не брав, зосередившись на навчанні. Ледь не травмувався на заняттях, коли в хімічній лабораторії під час експерименту вибухнула реторта.

Ще у січні 1878 року принц отримав чин другого лейтенанту 6-го Тюринзького піхотного полку № 95, а у жовтні 1881 року став другим лейтенантом польового артилерійського полку № 15 у Страсбурзі. По закінченню навчання поновив свою військову службу й у жовтні 1887 року став першим лейтенантом Першого гвардійського польового артилерійського полку.

Світлина дружини

У віці 27 років одружився з 18-річною графинею Адельгейдою цур Ліппе-Бістрефельд. Весілля відбулося 24 квітня 1889 у Нойдорфі. У подружжя народилося шестеро дітей:

  • Феодора (1890—1972) — дружина великого герцога Саксен-Веймар-Ейзенаху Вільгельма Ернста, мала четверо дітей;
  • Адельгейда (1891—1971) — дружина принца Адальберта Прусського, мала трьох дітей;
  • Георг (1892—1946) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1941—1946 роках, був одруженим із графинею Кларою Марією фон Корфф Шміссінг-Керссенброк, мав четверо дітей;
  • Ернст (1895—1914) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Луїза (1899—1985) — дружина барона Ґеца фон Ваґенхайма, мала сина та доньку;
  • Бернхард (1901—1984) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1946—1984 роках, був двічі одруженим, мав п'ятеро дітей.

1 вересня 1889 року Фрідріх отримав призначення у Королівський уланський полк № 13. Від 1 жовтня 1890 року його було переведено до Гессенського польового артилерійського полку № 11. Там за кілька місяців він став капітаном та командиром Другої кінної артилерійської батареї. 17 жовтня 1893 року повернувся до 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. З лютого по травень 1897 року працював у Генеральному штабі. Став майором, а згодом — командиром підрозділу 2-го Рейнського польового артилерійського полку № 23. Потім командував Бергішським польовим артилерійським полком № 59. 16 лютого 1902 року став командиром 5-го Баденського польового артилерійського полку № 76. 19 грудня 1907 року був призначений командуючим 20-ю польовою артилерійською бригадою в Ганновері.

20 січня 1913 року вийшов у відставку зі встановленою пенсією у статусі à la suite у складі 5-го Баденського польового артилерійського полку № 76. Також продовжував залишатися у складі 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. 18 лютого 1913 року отримав чин генерал-лейтенанта.

У червні 1914 року його батько помер, і старший брат Бернхард став правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену. Майже відразу після цього почалася Перша світова війна. Фрідріх був знову покликаний до лав армії та від 2 серпня 1914 року отримав командування над 39-ю резервною піхотною бригадою.

За три тижні він загинув у Бельгії в битві при Шарлеруа від розриву гранати. 25 серпня його загибель була офіційно підтверджена[5]. Поховали принца на парковому цвинтарі Мейнінгена[6]. На військовому цвинтарі Тарсьєнна встановлено меморіальний камінь на честь Фрідріха[7].

Його середній син Ернст загинув за кілька днів до нього у Франції. Старший був важко поранений, але зрештою одужав[8].

Нагороди

Велике герцогство Баден

Королівство Пруссія

Інші країни

Вшанування

  • На честь принца названа вулиця Фрідріха (нім. Friedrichstraße) у Майнінгені.

Генеалогія

Георг I
 
Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька
 
Вільгельм II
 
Августа Прусська
 
Карл Людвіг Гогенлое-Лангенбурзький
 
Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська
 
Еміх Карл Лейнінґенський
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бернхард II
 
 
 
 
 
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
Ернст I
 
 
 
 
 
Феодора Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг ІІ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодора Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ (unspecified title) — Corps Borussia Bonn.
  2. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Історичні місця Майнінгену [1] [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ Офіційний сайт вілли Карлотта. Історія [2] [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
  5. ↑ Події 25 серпня 1914 року [3] [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. ↑ Парковий цвинтар Мейнінгена [4] [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Тарсьєнн [5] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нід.)
  8. ↑ Біографія Георга Саксен-Мейнінгенського [6] [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

  • Hans Philippi: Die Wettiner in Sachsen und Thüringen. C.A. Starke Verlag, Limburg 1989, ISBN 3-7980-0691-1.
  • Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach. 1876—1923. Glaux, Jena 2006, ISBN 978-3-931743-94-9, стор. 145, 153, 162, 486—487.
  • Arnold: Stammliste der Offiziere des 6. Thüringischen Infanterie-Regiments Nr. 95 nebst Stammtruppenteilen, vom 18. Februar 1807 ab. Perhes Verlag, Gotha 1900, стор. 188–189.
  • Paul Burg: Deutsche Prinzen, die für Deutschland starben: Zum Gedächtnis, Leipzig: Xenien-Verl., 1915, стор. 29—42.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх Саксен-Мейнінгенський