|
Фризи
 Фризи (фриз. Friezen, півн.-фриз. Fresken, сх.-фриз. Fräisen) — германська етнічна група, тубільці прибережних регіонів Нідерландів і північно-західної Німеччини. [2] [3] [4] [5][6] Населяють територію, відому як Фризія, і зосереджені у нідерландських провінціях Фрисландія та Гронінген, а у Німеччині — у Східній Фризії та Північній Фризії (яка була частиною Данії до 1864 р.). [7] Фризькими мовами розмовляють понад 500 000 людей; Західнофризька мова офіційно визнана в Нідерландах (Фрисландія), а північнофризька та східнофризька визнані регіональними мовами Німеччини. ІсторіяСтародавні фризії[en] вперше згадуються у римському звіті про війну Друза проти рейнських германців і хавків[en] у 12 році до Р. Х. [8] Час від часу вони з'являються в розповідях про війни римлян проти германських племен регіону, аж до повстання батавів близько 70 року по Р. Х. включно. Фризькі найманці застосовувались під час римського вторгнення до Британії як кавалерія. [9] Вони не згадуються більше до бл. 296, коли були депортовані на римську територію як лаеті[en] (тобто кріпаки римської доби; див. Римський форт Бінчестер[en] та Cuneus Frisionum[en]). [10] Відкриття типу глиняного посуду, унікального для Фризії четвертого століття, під назвою terp Tritzum, показує, що невідома кількість із них була переселена римлянами у Фландрію та Кент [11], ймовірно, як лаеті. З третього по п'яте століття Фризія зазнала морської трансгресії, через яку більша частина суші стала непридатною для проживання, та відбулась зміна клімату до прохолоднішого та вологішого. [12] [13] [14] [15] Населення, яке можливо залишилося, різко скоротилося, і прибережні землі залишалися в основному безлюдними протягом наступних двох століть. Коли умови покращилися, Фризія отримала приплив нових поселенців, переважно англів і саксів. Ці люди згодом будуть називатися «фризами» (старофризька: Frīsa, староанглійська: Frīsan), хоча вони не обов'язково походили від давніх фризіїв. Саме ці «нові фризи» в основному є предками середньовічних і сучасних фризів. [16] До кінця шостого століття територія Фризії розширилася на захід до узбережжя Північного моря, а в сьомому столітті — на південь до Дорестаду. Цю найбільшу територію Фризії іноді називають Frisia Magna. Ранньою Фризією правив Верховний король[en], причому найдавніша згадка про «фризького короля» датується 678 роком [17]. На початку VIII сторіччя фризька знать вступила в дедалі більший конфлікт із франками на півдні, що призвело до серії воєн[en], у яких Франкська імперія зрештою підкорила Фризію в 734 році. Ці війни сприяли спробам англо-ірландських місіонерів (які почалися з Святого Боніфація), щоб навернути фризьке населення до християнства, що святому Вілліброрду значною мірою вдалося. [18] Через деякий час після смерті Карла Великого фризькі території теоретично перебували під контролем графа Голландії, але на практиці голландські графи, починаючи з графа Арнульфа в 993 році, не змогли утвердити себе як суверенні володарі Фризії. У результаті тупикова ситуація призвела до періоду, який називають «фризькою свободою[en]», коли феодалізму та кріпацтва (а також центральної чи судової адміністрації) не існувало, і коли фризькі землі були під орудою лише Імператора Священної Римської імперії. Проте протягом XIII століття графи Голландії ставали все могутнішими та, починаючи з 1272 року, намагалися відновити себе як законні володарі фризьких земель у серії воєн[en], які (з низкою тривалих перерв) закінчилися в 1422 році голландським завоюванням Західної Фризії та становленням могутнього дворянського класу у Центральній і Східній Фризії. Проте, хоча міжусобиці відбувались до пізнього середньовіччя, у Фризії та Північно-Західній Європі загалом було відносно низький рівень насильства. Можливо, це сталося через існування Фризької торгової імперії з раннього середньовіччя, яка сприяла встановленню верховенства права та створила організованіше суспільство. [19] У 1524 році Фризія стала частиною Сімнадцяти провінцій, а в 1568 році приєдналася до голландського повстання проти Філіпа II, короля Іспанії, спадкоємця бургундських територій; з того часу Центральна Фризія залишається частиною Нідерландів. Східна Фризія стане частиною різних німецьких держав (пізніше Німеччини) і Данії. Міграція до Англії та ШотландіїПопри те, що неможливо визначити точну кількість і схеми міграції, дослідження показали, що багато фризів були частиною хвилі етнічних груп, які колонізували території сучасної Англії поряд з англами, саксами та ютами [20], починаючи приблизно з п’ятого століття, коли фризи прибули вздовж берегової лінії Кента. [21] [22] Одне дослідження показало, що ДНК людей, протестованих у Центральній Англії, «не відрізнити» від ДНК фризів. [23] Фризи в основному оселилися на теренах сучасних графств Кент, Східна Англія [24], Східний Мідленд, Північно-Східна Англія [25] та Йоркшир. На цих територіях докази їх поселення включають топоніми фризького походження, такі як Фризингголл[en] у Бредфорді та Фристон[en] у Лінкольнширі. [26] [20] Помічено подібність у діалекті між Греїт-Ярмутом[en] і Фрисландією, що походить від торгівлі між цими областями в Середньовіччі. [27] Відомо також, що фризи заснували район Фрестон в Іпсвічі. [28] Історики відзначають, що в Шотландії колонії англів і фризів були засновані на півночі аж до річки Форт. Це відповідає тим районам Шотландії, які історично були частиною Нортумбрії. [29] [30] Фризи в ДаніїНайдавніші сліди фризів у сучасній Данії датуються 11 століттям, коли фризи оселилися навколо Тендермарскена на захід від Тендера. Доказом цього є терпи у цьому районі, які побудовані за тим же методом, що й ті, що розташовані вздовж Ватового моря в напрямку Нідерландів. [31] Терпи також були знайдені в Рібе. [32] У 1637 році хроніст Петер Сакс[de] писав, що фризькі прибульці вивчили данську мову, але не асимілювались данцями та дотримувалися фризької мови, звичаїв, манер, методів роботи тощо. [33] На початок XXI сторіччя фризька культура в Данії описується як асимільована, і більшість не вважають себе фризами. Що стосується фризької мови, то дуже мало хто розмовляє нею як рідною мовою, але традиційно нею розмовляли в кількох польдерських селах поблизу кордону з Німеччиною. За оцінками, чисельність фризького населення Данії становить від 2000 до 5000 осіб. [31] [33] МовиОскільки і англосакси Англії, і ранні фризи походять від споріднених племінних об’єднань, їхні мови були дуже схожі, разом утворюючи англо-фризьку групу. Давньофризька мова є найближчою мовою до давньоанглійської [34], а сучасні фризькі діалекти, своєю чергою, є найближчими до сучасної англійської мови мовами, які самі по собі не походять від давньоанглійської (хоча сучасна фризька та англійська не є взаємно зрозумілими). Фризька мовна група поділяється на три взаємно незрозумілі мови:
З цих трьох мов як східнофризька (2000 носіїв), так і північнофризька (10 000 носіїв) [41] [35]знаходяться під загрозою зникнення. Західнофризькою мовою розмовляють близько 350 000 носіїв у Фрисландії [36], або близько 470 000, включаючи носіїв сусідньої провінції Гронінген. [37] Західнофризька мова не входить до списку зникаючих, хоча дослідження, опубліковане Університетом Радбуда в 2016 році, поставило під сумнів це припущення. [38] Див. також
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||
