Френсіс Леопольд Мак-Клінток

Френсіс Леопольд Мак-Клінток
англ. Francis Leopold McClintock
Народження8 липня 1819(1819-07-08)[1][2][…]
Дандолк, County Louth[d], Сполучене Королівство[4]
Смерть17 листопада 1907(1907-11-17)[1][2][…] (88 років)
Кенсінгтон, Лондон, Сполучене Королівство[4]
ПохованняRoyal Borough of Kensington and Chelsea Cemetery, Hanwelld
Країна Сполучене Королівство
ЧленЛондонське королівське товариство
Званнявіцеадмірал і адмірал
КомандуванняПівнічноамериканська та Західно-Індійська Станція
ДітиHenry McClintockd[5], Anna McClintockd[5], John McClintockd[5], Robert McClintockd[5] і Elizabeth McClintockd[5]
Нагороди
CMNS: Френсіс Леопольд Мак-Клінток у Вікісховищі

Фре́нсіс Леопо́льд Мак-Клі́нток (англ. Francis Leopold McClintock, 8 липня 1819(18190708) — 17 листопада 1907) — британський полярний дослідник, адмірал.

Життєпис

Народився в Дандолку (Ірландія) 8 липня 1819 року. 1831 року вступив до Королівського військово-морського флоту волонтером.

У 1848—1849 роках брав участь в експедиції Джеймса Росса до протоки Барроу. У 1849—1851 роках перебував у загоні Гораціо Остіна і під час зимівлі на острові Принца Уельського здійснив багато санних поїздок загальною протяжністю 1300 км, причому вперше в практиці західноєвропейських полярників використовував ескімоські нарти зі собачою упряжкою. На острові Бічі він виявив перший зимовий табір Франкліна. Під час цих поїздок першим обстежив і наніс на карту всю берегову лінію острова Мелвілл.

У 1852—1854 роках перебував в ескадрі Едварда Белчера і, рухаючись на захід, дістався острова Мелвілл. Відділившись від Белчера, Мак-Клінток здійснив тривалу санну поїздку загальною протяжністю 2200 км, причому простежив і описав 1200 км берегової лінії кількох островів, незалежно від Мечема відкрив острів Прінс-Патрік. Після повернення в Англію, нарівні з іншими учасниками експедицій Белчера і МакКлура був відданий суду, але виправданий і нагороджений грошовою премією.

1857 року здійснив четверту подорож до Канадської Арктики. Цього разу командував HMS Fox і через несприятливу льодову обстановку провів першу зимівлю на Баффіновій Землі. Наступного року пройшов через протоку Ланкастер і далі зазимував у протоці між півостровом Бутія та островом Сомерсет. Звідти здійснив санну поїздку на південь, де на острові Кінг-Вільям виявив стоянку Франкліна та його єдине письмове повідомлення, що пояснює причини загибелі експедиції. Ці відомості доповнено опитуванням тамтешніх ескімосів і долю експедиції Франкліна остаточно з'ясовано.

Свою останню подорож описав у книзі Подорож Фокса в арктичних морях: розповідь про відкриття долі сера Джона Франкліна та його супутників (англ. The Voyage of Fox in Arctic Seas: Narrative of Discovery of Fate of Sir John Franklin and His Companions; Лондон, 1859). Згодом Руал Амундсен здійснив своє плавання Північно-Західним проходом, керуючись даними Мак-Клінтока та Белчера.

Після закінчення подорожей продовжив службу в Королівському військово-морському флоті і 1884 року вийшов у відставку в чині адмірала.

Помер 17 листопада 1907 року в Лондоні.

У 1871—1874 роках досвід санних походів Мак-Клінтока використав Юліус Пайєр при дослідженні Землі Франца-Йосифа і назвав на його честь один із відкритих островів.

Звання

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Luminous-Lint — 2005.
  4. ↑ а б Мак-Клинток Фрэнсис Леопольд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage

Джерела

  • 300 путешественников и исследователей: Биографический словарь. — М., 1966.
  • Магидович И. П., Магидович В. И. Очерки по истории географических открытий. — Т. IV: Географические открытия и исследования нового времени (XIX — начало XX в.). — М., 1985.
  • Пайер Ю. 725 дней во льдах Арктики. Австро-Венгерская полярная экспедиция 1871—1874. — Л., 1935.