Юфемія Бенуссі народилась 4 березня 1945 року в істрійському місті Ровіньо, що на той час входило до складу провінції Венеція-Джуліякоролівства Італія (нині — Ровінь, Хорватія)[2][3]. Після здобуття середньої освіти дівчина вступила до університету, де вивчала літературу та філософію, аби після цього викладати в школі, але так і не завершила навчання. У майбутньому, вже у 1970-х роках, знання з педагогіки допомогли їй під час зйомок у кількох фільмах про школу. Невдалий любовний роман змусив Юфемію втекти від тітки, з якою вона жила, до Риму і саме там вона познайомилася з кінематографом[3].
Дівчина взяла собі сценічний псевдонім, скоротивши власне ім'я до «Фемі»[3]. Акторка дебютувала, коли їй було лише дев'ятнадцять, зігравши 1964 року невелику роль у стрічці «Червоний кат»[it] (італ.Il boia scarlatto) Массімо Пупілло[it], який зняв фільм під псевдонімом «Макс Гантер»[2][3]. Стрічка була заснована на творах маркіза де Сада, і вона виконала роль Анні, як і режисер, під псевдонімом Фемі Мартін (італ.Femi Martin)[2]. На думку італійського кіножурналіста та письменника Джордіано Лупі[es], акторська гра в «Червоному каті» — найслабкіше місце фільму, крім дебютантки Фемі. Дівчина одразу привернула увагу кінематографічного світу[3]. Згодом акторка використовувала ім'я Фемі Бенуцці (італ.Femi Benuzzi), але у більшості фільмів її підписували справжнім прізвищем[2].
Переломним моментом у кар'єрі акторки став 1968 рік, коли вона отримала роль Ясмін у фільмі Ґвідо Малатеста[it] 1968 року «Самоа — королева джунглів» (італ.Samoa, regina della giungla). Головну роль Самоа зіграла інша зірка італійського кіно, Едвіж Фенек, але Фемі з цього моменту стала однією із секс-символів. Перший справді еротичний фільм за участю акторки було знято у 1969 році. Режисером стрічки також виступив Малатеста і він мав назву «Тарзана, дикий секс»[it] (італ.Tarzana, sesso selvaggio). Бенуссі зіграла Тарзану (жіночий аналог барроузівськогоТарзана). З того часу образ «сексуальної старлетки» закріпився за акторкою, а її кар'єра будувалася на красі та чуттєвості. Наступні роки Бенуссі зіграла в багатьох фільмах різних жанрів, і всі вони зазвичай характеризувалися дефіцитом одягу на акторці. У 1972 році вона з'явилася в зірковому фільмі Бруно Корбуччі[it]«Відважний Ансельмо та його зброєносець»[it] (італ.Il prode Anselmo e il suo scudiero) у ролі Лаури[2].
Одна з останніх робіт Фемі Бенуссі — «Порочний»[it] (італ.Il viziaccio) Маріо Ланді[it] 1980 року. Еротика, яку мало хто побачив через погану постпродукцію, має подібний акторський склад, що й попередні її роботи, і яку зараз пам'ятають лише тому, що це одна з останніх ролей Бенуссі, після довгої зіркової кар'єри[3]. На початку 1980-х років Фемі Бенуссі отримувала все менше ролей у кіно і врешті завершила кар'єру після зйомок у стрічці «Оголені тіла»[it] (італ.Corpi nudi) Амасі Даміані[it] 1983 року[2].
Амплуа
Протягом майже двадцяти років (1965—1983) кінокар'єри Фемі Бенуссі, зігравши близько 80 ролей в кіно[2], заслужила звання найбільш «роздягненої» акторки в італійському кіно, бо природність, з якою вона показувала себе оголеною героїнею сміливих еротичних сцен (чи гетеросексуальних, чи лесбійських), не мала собі рівних серед колег. У більшості випадків акторка грала героїнь другого плану за деякими поодинокими виключеннями[3]. На кар'єру Фемі від початку вплинула нестача якісних фільмів. Вона грала виключно у фільмах категорії «B»[en], особливо комедіях та еротиці. Це не давало багато шансів отримати кращі ролі[2].
Доля Бенуссі схожа на долю Оркідеї Де Сантіс, яка як і Фемі відома своїми ролями в «Декамеротиці»[it]. Середземноморська зовнішність не могла залишитися непоміченою серед кінопродюсерів: довге чорне волосся, пустотливий погляд, яскраво-блакитні очі, велика фігура. Фемі Бенуссі була саме тією акторкою, яка була потрібна кіно кінця 1960-х років[3]. З іншої сторони вона розчарувалася в італійському кіно:
Якщо ми хочемо працювати, ми повинні прийняти пропозиції продюсерів. Вони хочуть, щоб ми були роздягненими та доступними, якщо жінка гарна, вони лише про це просять.
оригінальний текст (італійська)
Se vogliamo lavorare, dobbiamo accettare le proposte dei produttori. Ci vogliono svestite e disponibili, se una donna è bella le chiedono soltanto quello.
— Фемі Бенуссі про акторок в італійській кіноіндустрії впродовж 1960—1980 років, [3]
Проте на піку свого успіху з еротичною комедією вона змінила свою думку щодо ролі жінки в кіно. Бенуссі вміла грати еротичні ролі дуже добре і з великою природністю, поєднуючи красу з чудовою акторською майстерністю, іронією та чуттєвістю. Фемі Бенуссі була лівих поглядів, ймовірно через те, що вона походила з соціалістичної Югославії[3]:
Я за державне кіно. Несправедливо, що кілька людей заробляють нечувані суми, а більшість акторів і режисерів тягнуть воза.
оригінальний текст (італійська)
Sono per il cinema di stato. Non è giusto che poche persone guadagnino somme favolose mentre la maggior parte degli attori e cineasti tirano la carretta.
— Фемі Бенуссі про фінансування кінематографа, [3]
Gordiano Lupi[es]. Sexy made in Italy. Le regine del cinema erotico degli anni Settanta. — Profondo rosso, 2007. — Т. 5. — 291 p. — (La storia, i generi e le attrici del cinema erotico in Italia dalle origini ad oggi) — ISBN 8895294114.(італ.)
_-_Femi_Benussi_3.jpg)
.png)
_Femi_Benussi.png)
_-_Femi_Benussi_1.jpg)
_-_Femi_Benussi_6.jpg)
.svg){kind=small}
