У дорослому футболі дебютував 1998 року виступами за команду клубу «Бока Хуніорс», в якій провів два сезони, взявши участь лише у 2 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул чемпіона Аргентини.
В кінці 1999 року перейшов у «Мілан», проте не зміг пробится до основи клубу і з 2000 по 2004 рік грав на правах оренди у складі «Сан-Лоренсо», «Алавесі», «Атлетіко» та «Вільярреалі». Протягом цих років додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Аргентини. Влітку 2004 повернувся до «россо-нері», але за півсезону зіграв лише в одному матчі команди.
Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу «Депортіво», до складу якого приєднався в січні 2005 року, підписавши контракт на 6 років. Проте, відіграв за клуб з Ла-Коруньї наступні три з половиною сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Депортіво», був основним гравцем команди.
До складу клубу «Ньюкасл Юнайтед» приєднався в серпні 2008 року за 10,3 млн фунтів. З липня 2011 року став капітаном «сорок».
У 2016 році Колоччіні став гравцем «Сан-Лоренсо де Альмагро», за який виступав до 2021-го, коли перейшов до «Альдосіві».
У грудні 2021-го оголосив про завершення своєї кар"єри футболіста[1].
2003 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Наразі провів у формі головної команди країни 35 матчів, забивши 1 гол.