Уманська волость

Уманська волость
Центр Умань
Площа 20 954 (1886)
Населення 9982 осіб (1886)
Густота 43.6 осіб / км²
Наступники Уманський район

Уманська волость — адміністративно-територіальна одиниця Уманського повіту Київської губернії з волосним правлінням у повітовому місті Умань (до складу волості не входило).

Станом на 1886 рік складалася з 13 поселень, 8 сільських громад. Населення — 9982 особи (5000 чоловічої статі та 4982 — жіночої), 1940 дворових господарства[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 17994 14813
Приватної власності 184 122
Казенної власності 2513 201
Іншої власності 263 213
Загалом 20954 15349

Основні поселення волості:

  • Городецьке — колишнє військове поселення, 1230 осіб, 220 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки.
  • Громи — колишнє військове поселення, 1300 осіб, 186 дворів, православна церква, школа, 3 постоялих будинки, 7 водяних і 3 вітряних млини.
  • Кочержинці — колишнє військове поселення, 1500 осіб, 305 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних і 3 вітряних млини.
  • Кочубіївка — колишнє військове поселення, 1139 осіб, 214 дворів, православна церква, школа, 3 постоялих будинки, 3 водяних і 3 вітряних млини.
  • Паланка — колишнє військове поселення, 1433 особи, 304 двори, православна церква, школа, 3 постоялих будинки, 2 водяних і 3 вітряних млини.
  • Полянецьке — колишнє військове поселення, 1154 особи, 215 дворів, православна церква, школа, 3 постоялих будинки, водяний і 6 вітряних млини.
  • Собківка — колишнє військове поселення, 661 особа, 99 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 вітряних млини.

Старшинами волості були:

  • 1909—1910 роках — Костянтин Гаврилович Майборода[2],[3],[4],[5];
  • 1915 року — Авксентій Миколайович Сокирський[6].

Джерела

Посилання

  1. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
  3. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
  4. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
  5. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
  6. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.


Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.