Уламкові гірські породи (кластичні гірські породи,[1] кластогенні породи[2]) — осадові гірські породи, що складаються повністю чи переважно з уламків різних гірських порід і мінералів. Уламкові гірські породи часто містять органічні залишки: цілі раковини або їх уламки — детрит молюсків, коралів, стовбури і гілки дерев і т.п.
Класифікація
За фізико-механічними властивостями
Уламкові породи поділяють на пухкі й зцементовані. У зцементованих уламкових гірських породах зв'язуючою речовиною («цементом») слугують карбонати (кальцит, доломіт), оксиди кремнію (опал, халцедон, кварц), оксиди заліза (лімоніт, ґетит та ін.), глинисті мінерали й низка інших гірських порід.
За співвідношенням зерен і цементу розрізняють такі типи цементації:
базальний (основний) цемент, у якому частини осадку нібито розсіяні у «розчині»;
контактовий, або цемент дотику — розвинутий лише у місцях дотику зерен (цементація слабка);
цемент шпарин — заповнення цементом міжзернового простору (міцність цементу може бути різною і часто пов’язана з походженням порід).
За розмірами уламків
За розмірами уламків породи поділяють на:
грубоуламкові (псефіти), розмір уламків понад 1 мм. За формою уламків псефіти додатково поділяють на обкатані та кутасті.[2]
незцементовані: брили — понад 1000 мм, валуни — 100–1000 мм, галька, щебінь — 10–100 мм, жорства, ґравій — 1–10 мм;
зцементовані — конґломерати, брекчії, гравеліти та ін.
піщані (псаміти), розмір частинок від 1 до 0,05 мм (за іншими варіантами класифікації: 1–0,1 або 2–0,05 мм):
Spears, D.A., Sam. Towards a classification of Shales. J. geol. soc., London, 137, 1990.
Blatt, h., Middleton, G. V. & Murray, R. C. 1972. Origin of Sedimentary Rocks. Prentice Hall Inc., Englewood Cliffs, 634 pp.
Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.