«Украї́нська інтеліге́нція на Соловка́х» — книжка українського історика і громадського діяча української діаспори С. О. Підгайного. Вперше видана 1947 року в Новому Ульмі (Німеччина). Присвячена долі представників української інтелігенції, що опинилися на Соловецькій каторзі. Написана за особистими спогадами С. О. Підгайного, який був на засланні на Соловках у період з 1933 по 1941 роки.
Книжка не втратила свого інформативного значення навіть після розсекречення карних справ соловчан. Нині книжка і карні справи згадуваних у ній каторжан взаємодоповнюють одне одного.
С. Підгайний дає короткі розповіді про перебування на Соловках 43 осіб. З більшістю з них він був особисто знайомий на Соловках. З де-ким з тих, про кого розповідає С. Підгайний, він не бачився на Соловках, або бачився лише один раз. Наприклад, академіка Слабченка він уперше побачив лише 1936 року, коли той виїжджав із Соловків. Гермайзе він також не бачив на Соловках, бо той сидів у ізоляторі, Павлушкова не бачив. А ось з професором Янатою три місяці лежав на одних нарах.
Володимир Бенедик — народний учитель, за його власними переказами стояв на чолі величезного селянського повстання 1930 року, яке від Кам'янця-Подільського поширилося до Вінниці й Києва
Олександер Березовський — член підпільної антибільшовицької організації «Народна воля»
Іван Козлов — росіянин, створив велику підпільну селянську організацію, що охоплювала кілька районів на Полтавщині і Сумщині і почав повстання під час голодомору
Василько Отченаш
Олександер Навроцький — агроном, головний агроном «Союзсахара» (колишнього «Укрцукру»)
Іван Петренко — уповноважений наркомату закордонних справ в Україні.
Юрій Самбурський — представник українського радянського уряду в Москві. С. Підгайний приписує йому такі слова: «Я знаю, — казав він, — що майбутні покоління судитимуть, і може й проклянуть нас, українських комуністів. Але те, що, навіть за тяжких умов, в які ми і наш народ потрапили,— ми чи наші проводирі вже на сьогодні, з погляду національно державного, зробили для нашої нації, є більше, ніж зроблено за всі минулі 200 років».
Миколенко — один з керівників у Головному управлінні науковими установами, згодом директор Київської Всенародної бібліотеки
Роман Заклинський — директор Київського історичного музею імені Шевченка
3. Українські науковці і мистці
Євген Шабльовський — керівник Науково-Дослідного Інституту української мови при Академії наук
Академік Матвій Яворський — офіційний партійний історик України, «марксист» (в лапках у тексті у С. Підгайного). За свідченнями С. Підгайного на Соловках змінив свої політичні погляди
