Тіна Пересунько

Тіна Пересунько
Народилася16 жовтня 1982(1982-10-16)[1] (42 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Україна
Діяльністьісторикиня, джерелознавиця, журналістка, сценаристка

Тіна Пересунько (16 жовтня 1982 р.) — українська дослідниця, журналістка, культурна менеджерка, дослідниця й популяризаторка історії інтернаціоналізації «Щедрика» та світових гастролей капели Олександра Кошиця (1919-1924), як проєкту культурної дипломатії Симона Петлюри.

Творча біографія

Закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом за фахом «магістр міжнародного маркетингу та реклами» (дипломна праця: «Формування інструментів соціального маркетингу у просуванні національного культурного продукту») й аспірантуру Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за спеціальністю «всесвітня історія»[2][3].

Упродовж 2006-2008 років працювала ведучою програм на Радіо Культура. Разом із Кирилом Стеценком організувала 2007 року у Києві фестиваль «Українське Різдво». У 2008-2009 роках працювала в Міністерстві культури та інформаційної політики України на посаді прес-секретарки відомства[4]. 2010 року розробила на замовлення Інституту Адама Міцкевича звіт національної політики України в галузі виконавських мистецтв[5]. У 2011 році – керівниця інтернет-порталу «Культура» Національного газетно-журнального видавництва при Міністерстві культури та інформаційної політики України[6].

Упродовж 2011-2012 років: стипендіатка польсько-американської Програми Лейна Кіркланда (Варшава). 2013 року здобула післядипломну освіту за напрямком «Культурна дипломатія XXI століття» при університеті Collegium Civitas[4]. Учасниця Революції Гідності, одна із героїнь документального фільму «Генерація Майдану. Рік революції та війни» режисера Андрія Ткача[7].

З 2016 року займається дослідженням й популяризацією історії «Щедрика» та світових гастролей хору Олександра Кошиця (Української Республіканської Капели/Українського Національного Хору), як проєкту культурної дипломатії Симона Петлюри[8][9] й уряду УНР[10]. Першою в історіографії запровадила термін «культурна дипломатія» на означення місії цього турне та загалом стосовно історичного минулого України[11]. Авторка низки наукових та публіцистичних праць з історії та практики культурної дипломатії України[12][13][14][15][16][17][18], Польщі[19][20][21], США[22].

2018 року упорядкувала вуличну виставку «Культурна дипломатія України: світовий тріумф Щедрика», яка експонувалася у Києві біля будівель Національної опери України, Міністерства закордонних справ, Верховної Ради України, Національного музею історії України, у фойє Центрального залізничного вокзалу та в 11 містах на Сході України[23][24][25].

З метою відзначення у 2019 році 100-річчя культурної дипломатії України розробила й реалізувала на грант Українського культурного фонду проєкт «Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України: Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України»[26][27]. В рамках проєкту упорядкувала й опублікувала збірник архівних документів «Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України»[28] та однойменну виставку, які презентувала за участі представників української влади в Дипломатичній академії при МЗС України[29][30], у Верховній Раді України (до 100-річчя ухвалення першого в Україні закону в галузі культурної дипломатії[31][32][33][34]) та в Кабінеті Міністрів України[35]. У працях вперше в історіографії опублікувала понад півтисячу раніше невідомих архівних документів з історії світового турне Української Республіканської Капели та культурної дипломатії УНР. Встановила дати світової прем'єри «Щедрика» Миколи Леонтовича у 17 країнах Західної Європи, Північної й Південної Америки у 1919-1924 роках, ініціювавши відзначення упродовж 2019-2024 років 100-річчя європейської й американської прем'єри пісні. Розробила тезу, що гастролі Української Респбліканської Капели стали «першим державно-інституційним проєктом культурної дипломатії в історії модерної України»[36][37].


З інтерв'ю дослідниці Локальній історії:

"Мені було важливо заявити, що українській культурній дипломатії вже щонайменше сто років, і що вона як державна політика українського уряду почалася щонайпізніше 1919 року. Тому проєкт і має у назві прив’язку не тільки до “Щедрика”, а й до сторіччя української культурної дипломатії"[38]

У травні 2019 року Т. Пересунько презентувала на Книжковому арсеналі книгу «Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира”. Місія капели Олександра Кошиця (1919-2024)»[39] до 145-річчя Симона Петлюри[40]. Видання здобуло перемогу XXI Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2019» в номінації «Минувшина: популярні видання/історична белетристика»[41] (2022 року було внесено до списку так званої «екстремістської літератури» адміністрацією фейкової «ЛНР»[42]). У жовтні 2019 року разом із київським офісом Програми імені Фулбрайта організувала в Національній філармонії України концерт «Від Щедрика до Carol of the Bells» на відзначення 100-річчя культурної дипломатії України[43][44][45]. 2020 року ініціювала проєкт Viva Koshyts! на відзначення 145-річчя від дня народження Олександра Кошиця[46]. В рамках проєкту експонувала на Черкащині, батьківщині диригента, мандрівну авторську виставку з історії світових гастролей хору О. Кошиця (презентації пройшли упродовж вересня-грудня 2020 року у закладах культури м. Богуслава, м. Миронівки, м. Кам’янки, с. Тарасівка, с. Шевченкове тощо[47][48]).

2021 року досліджувала в США історію американського турне хору О. Кошиця як стипендіатка Програми імені Фулбрайта[49]. Авторка наративу міжнародної кампанії «Щедрик: магія Різдва», організованої МЗС України на відзначення 100-річчя північноамериканської прем'єри "Щедрика". В рамках проєкту розробила контент англомовного цифрового ресурсу з історії «Щедрика» (Ukrainian origin of Carol of the Bell)[50][51], консультувала створення тематичної 2D і 3D анімації, яка у грудні 2021 року демонструвалася на будівлі Дипакадемії при МЗС України у Києві[52], а 10-17 листопада 2022 року – була представлена у Чикаго на найбільшій у світі цифровій платформі Art on theMART[53][54]. За матеріалами дослідниці команда проєкту створила англомовний ролик «How Ukrainian Shchedryk became a worldwide hit Carol of the Bells»[55].

5 жовтня 2022 року, у день 100-річчя першого виконання «Щедрика» у США, організувала у Києві прем’єрне програвання платівки із першим грамофонним записом пісні у Нью-Йорку (Brunswick, 1922)[56][57][58][59]. Упродовж 21 грудня 2022 року – 30 січня 2023 року: кураторка музейної виставки «Я співаю, отже існую», що відбулась у Музеї видатних діячів української культури на відзначення 145-річчя з дня народження Миколи Леонтовича та 100-річчя північноамериканської прем'єри «Щедрика». На виставці уперше в Україні експонувався оригінал рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича та рукописний лист Симона Петлюри до Олександра Кошиця[60][61][62]. Співпрацювала із Укрпоштою з нагоди випуску ювілейної марки «Щедрик. Carol of the Bells»[63][64].

2022 року за матеріалами дослідження Тіни Пересунько вийшов документальний фільм «Щедрик проти русского міра», вона ж виступила співсценаристкою кінострічки[65]. Проєкт створила команда Prosto Production на замовлення Суспільне Культура. Прем’єра фільму відбулась 25 грудня 2022 року під час Телемарафону «Єдині новини», а також в ефірі Суспільного Культура та на YouTube-каналі мовника. Фільм здобув позитивні відгуки кінокритиків[66][67], набравши понад мільйон переглядів на YouTube-каналі Суспільного Культура.

За матеріалами книг і публікацій дослідниці створено також інші відео-матеріали з історії «Щедрика» й культурної дипломатії Симона Петлюри, серед яких: одна із серій «Машини часу» Олега Криштопи «Культурна дипломатія: як Петлюра переконував світ, що Україна не Росія» (2017 р.), випуск «ІстФакт про світовий тріумф «Щедрика» (2019 р.) з істориком Володимиром В’ятровичем, випуск проєкту Культуртригер «Таємний проєкт Петлюри: як Україна підкорила світ» (2022 р.), випуск «Як український Щедрик став Carol of the Bells і підкорив світ» каналу «Історія для дорослих» (2022 р.), анімаційні ролики Ukraїner`а «The Untold Story of “Carol of the Bells”»[68] та «”Щедрик”. Відома пісня з невідомою історією»[69] (2022 р.), документальна стрічка «Вибух на вулиці Олександра Кошиця та історія, яку ми забули» режисера Ярослава Коробки (2023 р.), випуск «Стерта правда про Щедрик» проєкту «Реальна історія з Акімом Галімовим» (2023 р.) тощо. Дослідження Т. Пересунько лягло в основу оновлення експозицій Музею Миколи Леонтовича у Тульчині[70], Музею української діаспори у Києві[71], встановлення у Києві пам’ятних дошок диригенту Олександру Кошицю[72], пам’ятної дошки Українській Республіканській Капелі на залізничному вокзалі м. Кам’янця-Подільського[73], перейменування вулиці Маяковського на честь співака хору Костя Щита в м. Мерефа на Харківщині[74], проведення у різних містах України та світу тематичних виставок, концертів, фестивалів[75][76][77][78][79][80], зокрема, ювілейного концерту «Notes From Ukraine» у Карнеґі-Гол 4 грудня 2022 року на відзначення 100-річчя північноамериканської прем’єри «Щедрика»[81][82][83].

24 грудня 2023 року Т. Пересунько ініціювала й провела в Національній філармонії України концерт-реконструкцію «Гай, Рожество!» на відзначення 100-річчя південноамериканської прем'єри «Щедрика»[84]. На заході уперше через 100 років Академічна хорова капела Українського радіо під орудою Юлії Ткач відтворила на українській сцені репертуар прем'єрного концерту капели Олександра Кошиця в Карнеґі-Голі (5 жовтня 1922 року) та хіти південноамериканського турне співаків (1923-1924 рр.)[85][86][87]. Програму повторили 24 березня 2024 року під час концерту-реконструкції «Прилетіла ластівочка» на сцені Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Садовського[88]. Упродовж 2024 року дослідниця експонувала у 10 університетах України авторську мандрівну виставку «Прийшли, заспівали, перемогли» за підтримки Посольства США в Україні[89][90][91][92][93][94].

Із 2019 року працює науковою співробітницею відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України[95]. Із 2017 року – Членкиня Правління Київського міського об'єднання товариства «Просвіта». Із 2021-го – співзасновниця й Голова Правління ГО "Інститут Леонтовича". Публікується у виданнях Громадський простір, Лівий берег, День, Локальна історія, Історична правда.

Правнучка письменника Кузьми Гриба.

Книги

  • Пересунько Т. Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ. «АртЕк», 2018. 200 с.
  • Пересунько Т. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924). Київ. «АртЕк», 2019. 312 с.
  • Пересунько Т. Щедрик. Відома пісня з невідомою історією. Київ. Інститут Леонтовича, 2024. 52 с.

Вибрані інтерв'ю/лекції

Вибрані публікації

Вибрані відео-матеріали з історії «Щедрика», створені за матеріалами дослідження Т. Пересунько

Примітки

  1. ↑ а б https://kyivdaily.com.ua/tina-peresunko/
  2. ↑ Найдюк, Олеся (6 листопада 2020). Тіна Пересунько: «Культурна дипломатія – це діалектика». Kyiv Daily.
  3. ↑ Молодій, Володимир (12 червня 2022). “Співай, поневолена Україно, співай, щебетушко!”: Тіна Пересунько про українську культурну дипломатію 100 років тому. Локальна історія.
  4. ↑ а б Тіна Пересунько. Громадський простір.
  5. ↑ Peresunko, Tina (2010). Analytical report on the condition of performing arts in Ukraine (country report) / East European Performing Arts Platform – country reports (english) . Warsaw: Adam Mickiewicz Institute. с. 293—346.
  6. ↑ Передноворічна презентація видань. Укрінформ, на YouTube. 27 грудня 2011.
  7. ↑ #BABYLON'13 (28 лютого 2020). Генерація Майдану. Рік революції та війни/Generation Maidan: A Year of Revolution & War.
  8. ↑ Пересунько, Тіна (11 серпня 2016). Культурна дипломатія Симона Петлюри: тріумф української пісні в Європі (у трьох частинах). LB.ua.
  9. ↑ Пересунько, Тіна (2016). Європейське турне Української Республіканської Капели (1919-1920), як інструмент зовнішньополітичної стратегії і культурної дипломатії Симона Петлюри. Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 23.
  10. ↑ Пересунько, Тіна (2016). Європейське турне Української Республіканської Капели (1919-1920), як інструмент культурної дипломатії УНР. Український археографічний щорічник. – Вип. 19/20.
  11. ↑ Самченко, В. (13 грудня 2022). Тіна Пересунько, дослідниця історії “Щедрика” та культурної дипломатії УНР. Укрінформ.
  12. ↑ Пересунько Т. Ідея української культурної дипломатії в XXI столітті: проекція крізь призму польського досвіду // Український Альманах. Варшава, 2014. – С. 52-65.
  13. ↑ Пересунько, Тіна (8 жовтня 2014). Політика тиші. Культурна дипломатія України повинна перетворитись на чинник національної безпеки. Газета "День".
  14. ↑ Культурна дипломатія України в Польщі після Євромайдану: зміст і організаційна структура (2014–2016). Агора. Випуск 16. 2016.
  15. ↑ Пересунько, Тіна (2 березня 2016). Українська культурна дипломатія: амбітний початок. LB.ua.
  16. ↑ Пересунько, Тіна (11 травня 2016). Україна на експорт: про вразливі місця культурної дипломатії. LB.ua.
  17. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Інституціоналізація культурної дипломатії в Україні: до проблеми історичної тяглості (PDF). Культурологічний альманах. Вип. 5.
  18. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Гастролі Капели Кошиця як витоки культурної дипломатії (PDF). Україна Дипломатична. Вип. 18.
  19. ↑ Пересунько, Тіна (25 листопада 2015). Єжи Онух: культурна дипломатія – це продаж іміджу країни засобами культури. LB.ua.
  20. ↑ Пересунько, Тіна (25 липня 2016). Польща на експорт: нова публічна дипломатія чи політичний реванш. LB.ua.
  21. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Культурна дипломатія Республіки Польща: еволюція поняття в риториці міністрів зовнішньополітичного і культурного відомств (1989-1999 рр.). Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 24.
  22. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Жорстка і м’яка сила американської культурної дипломатії: конспект історичного огляду становлення і розвитку інституцій культурної дипломатії США у 1933–2003 роках. Агора. Випуск 18.
  23. ↑ Фотовиставка «Культурна дипломатія України: світовий тріумф «Щедрика». Espreso.TV, на YouTube. 1 липня 2018.
  24. ↑ Виставка «Культурна дипломатія України – світовий тріумф «Щедрика». Веб-сторінка УІНП.
  25. ↑ Звіт за 2018 рік Голови Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича. Веб-сторінка УІНП.
  26. ↑ Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України: Світовий тріумф Щедрика - 100 років культурної дипломатії України. Український центр культурних досліджень. 6 вересня 2018.
  27. ↑ «Світовий тріумф «Щедрика» - 100 років культурної дипломатії України». Веб-сайт УКФ.
  28. ↑ Пересунько, Тіна (2018). Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України. Київ: АртЕк. с. 200. ISBN 978-617-7674-01-5.
  29. ↑ Чорна, С. (4 грудня 2018). «Щедрик» зігріває серця. Голос України.
  30. ↑ Кузик, Валентина. Тріумф «Щедрика» - 100 років культурної дипломатії України. Веб-сайт Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.
  31. ↑ Експозицію «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України» до 100-річчя ухвалення Закону УНР про культурну промоцію України відкрив Голова Верховної Ради України Андрій Парубій. Офіційний вебпортал парламенту України. 15 січня 2019.
  32. ↑ Лавренюк, Сергій (16 січня 2019). У Верховній Раді - виставка до 100-річчя ухвалення закону УНР про перший проект культурної дипломатії. Голос України.
  33. ↑ У Раді відкрилася виставка архівних документів культурної дипломатії УНР. Espreso.tv, на YouTube. 15 січня 2019.
  34. ↑ Відкриття виставки «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії». Телеканал Рада, на YouTube. 15 січня 2019.
  35. ↑ Служба Віце-прем'єр-міністра України (27 лютого 2019). Павло Розенко відвідав виставку «Світовий тріумф «Щедрика». Урядовий портал.
  36. ↑ Пересунько, Тіна (2018). Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ: АртЕк. с. 10.
  37. ↑ 100-річчя української культурної дипломатії. Ukraine Media Center, на YouTube. 24 січня 2019.
  38. ↑ Молодій, Володимир (22 червня 2022). “Співай, поневолена Україно, співай, щебетушко!”: Тіна Пересунько про українську культурну дипломатію 100 років тому. Локальна історія.
  39. ↑ Пересунько, Тіна (2019). Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924). Київ: АртЕк. с. 312. ISBN 978-617-7674-92-3.
  40. ↑ Культурна дипломатія Симона Петлюри: "Щедрик" проти "русского мира". Viacheslav Horshkov, на YouTube. 25 травня 2019.
  41. ↑ «Книжка року-2019» в номінації «Минувшина: популярні видання/історична белетристика». НАН України.
  42. ↑ На Луганщині окупанти створили список "забороненої" літератури. Інститут масової інформації.
  43. ↑ Kolomayets, Marta (4 січня 2020). Celebrating 100 years of cultural diplomacy in Ukraine. The Ukrainian Weekly.
  44. ↑ From "Shchedryk" to "Carol of the Bells". TheFulbrightUkraine, на YouTube. 12 грудня 2019.
  45. ↑ 100 років культурної дипломатії України: від «Щедрика» до «Carol of the Bells». Український кризовий медіа центр. 9 жовтня 2019.
  46. ↑ Viva Koshyts. Viva Koshyts, на Facebook.
  47. ↑ Найдюк, Олеся (24 листопада 2020). Керівник капели пив віскі по-православному і всіх цим вража. Gazeta.ua.
  48. ↑ Гогуля, Марина (14 грудня 2020). У Богуславі відкрилася виставка «Світовий тріумф ‘Щедрика’ – 100 років культурної дипломатії України». Громадський простір.
  49. ↑ Fulbright Scholars 2020-2021 (PDF). Вісник №31, квітень 2021.
  50. ↑ Ukrainian origin of Carol of the Bells. Ukraine.ua.
  51. ↑ Як український Щедрик став світовим хітом Carol of the Bells: МЗС запустило англомовний цифровий проект про Щедрик. Веб-сайт МЗС України. 17 грудня 2021.
  52. ↑ «Щедрик: магія Різдва». PHOTINUS STUDIO, на YouTube. 14 січня 2022.
  53. ↑ Історію Щедрика показали на найбільшій у світі цифровій платформі для арт проекцій у Чикаго, США. Веб сайт МЗС України. 12 листопада 2022.
  54. ↑ Shchedryk | Carol of the Bells: Unwrap the Holiday Magic. Artonthemart.com.
  55. ↑ How Ukrainian Shchedryk became a worldwide hit Carol of the Bells. Embassy of Ukraine in the Republic of Finland, on YouTube. 24 грудня 2021.
  56. ↑ Історична знахідка! Платівку, яка прославила Україну ще 100 років тому, вперше почули в Києві. ТСН, на YouTube. 7 жовтня 2022.
  57. ↑ Кєпова, Дар'я (6 жовтня 2022). В Україну повернулася унікальна платівка з композицією "Щедрика". ZN.ua.
  58. ↑ Український "Щедрик", який підкорив Америку. Espreso.tv, на YouTube. 8 жовтня 2022.
  59. ↑ У Києві представили унікальні записи «Щедрика». Укрінформ. 5 жовтня 2022.
  60. ↑ Уперше в Україні показали оригінал рукопису Щедрика Миколи Леонтовича. Espreso.tv, на YouTube. 22 грудня 2022.
  61. ↑ Уперше в Україні показали оригінали рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича. Веб-сайт Державної архівної служби України. 21 грудня 2022.
  62. ↑ Українцям вперше показали оригінальний рукопис "Щедрика" Леонтовича та лист Петлюри. Kyiv Post. 23 грудня 2022.
  63. ↑ Популяризуємо українське та бережемо традиції: поштова марка «Щедрик. Carol of the Bells» введена в обіг. Веб-сайт Укрпошти. 23 грудня 2022.
  64. ↑ Щедрик. Carol of the bells: Укрпошта випустила останню у цьому році марку. Espreso.tv, на YouTube. 23 грудня 2022.
  65. ↑ Як і чому з'явився документальний фільм про український "Щедрик". Суспільне Культура, на YouTube. 26 грудня 2022.
  66. ↑ Макаров, Юрій (29 грудня 2022). Щедрик без зауважень. Перша спецоперація української «м’якої сили». Detector media.
  67. ↑ Ямборко, Ольга. «Щедрик» проти «русского міра». Сторіччя української культурної дипломатії. Журнал "Кіно-Театр".
  68. ↑ The Untold Story of “Carol of the Bells” • Ukrainer in English. Ukraїner, на YouTube. 5 жовтня 2022.
  69. ↑ «Щедрик». Відома пісня з невідомою історією • Ukrainer. Ukraїner, на YouTube. 24 грудня 2022.
  70. ↑ Самченко, Валентина (27 листопада 2019). Столиця «Щедрика»: у Тульчині оновили Музей Миколи Леонтовича. Україна молода.
  71. ↑ Лиховій, Шовкун (10 червня 2021). Від “людини в кожусі” до американського рейнджера: у Музеї української діаспори відкрилася оновлена експозиція. Новинарня.
  72. ↑ На Андріївському відкрили пам’ятну дошку популяризатору «Щедрика» Олександру Кошицю. Укрінформ. 23 грудня 2021.
  73. ↑ У Кам’янці-Подільському відкрили меморіальну дошку на честь легендарного “Щедрика”. Хмельницький Times. Процитовано 25 серпня 2021.
  74. ↑ Сотник, тенор хору Кошиця, земляк. У Мерефі вперше вшанували Костя Щита. Press Club Kharkiv. 6 жовтня 2023.
  75. ↑ Карпова, В. (26 грудня 2018). «Щедрик-Fest» у Покровську 27-28 грудня: програма святкування.
  76. ↑ Вінниччина готується до фіналу проєкту «Від Щедрика до Carol of the Bells». Вінницька обласна військова адміністрація. 25 жовтня 2019.
  77. ↑ Кам'янецькі ноти і крила Щедрика. Край Кам'янецький. 26 грудня 2020.
  78. ↑ В Івано-Франківську відбувся концерт хорової музики «Щедрик: від Станіславова до Нью-Йорка». ТРК РАІ, на YouTube. 10 травня 2023.
  79. ↑ Sabato a San Rocco “Missione Perpetua, la storia della canzone Shchedryk”. quisenigallia.it. 5 грудня 2023.
  80. ↑ Саф'ян, Дзвенислава (7 грудня 2023). Sound of Ukraine — вільному світу. zbruc.eu.
  81. ↑ “Carol of the Bells” at Carnegie Hall Celebrating the Centenary of a Christmastime Classic. Веб-сайт Карнегі Гол.
  82. ↑ Святкування 100-річчя Щедрика. Карнегі-Голл, Нью-Йорк. Веб-сайт Українського Інституту.
  83. ↑ Peresunko, Tina (December 2022). Carol of the Bells: The Unknown History of a Well-Known Song (english) . Carnegie Hall, Playbill.
  84. ↑ Твердохліб, Ганна (27 грудня 2023). У Києві вперше за 100 років відновили концерт американської прем’єри “Щедрика” у Карнегі Гол. Голос Америки.
  85. ↑ Чим вражатиме реконструкція концерту, де вперше пролунав Щедрик?. Сніданок з 1+1. 24 грудня 2023.
  86. ↑ В Національній філармонії повністю відтворили репертуар українського концерту в Карнегі-хол. Подробиці. 25 грудня 2023.
  87. ↑ «Гай, Рожество!» — концерт-реконструкція до 100-річчя південноамериканської прем’єри «Щедрика». Суспільне Культура. 31 грудня 2023.
  88. ↑ Бахмутов С., Дмитрук О. (25 березня 2024). "Виспівати волю України": Як вінницький театр на кілька годин перетворився на "Карнеґі-хол" сторічної давнини. Depo.Вінниця.
  89. ↑ Відкриття виставки «Прийшли, заспівали, перемогли!». Веб-сайт Національної музичної академії України. 29 січня 2024.
  90. ↑ Асадчева, Тетяна (29 січня 2024). У столичній консерваторії відкрили виставку про міжнародний тріумф «Щедрика». Вечірній Київ.
  91. ↑ У НаУКМА відкриється виставка з історії «Щедрика». Веб-сайт Національного університету "Києво-Могилянська академія". 9 лютого 2024.
  92. ↑ Місії «Щедрика» понад 100 років. Веб-сайт КНУ імені Тараса Шевченка. 1 березня 2024.
  93. ↑ "Прийшли, заспівали, перемогли!": у Вінниці відкрили виставку присвячену "Щедрику". Суспільне Вінниця, на YouTube. 19 березня 2024.
  94. ↑ Каратник, Ангеліна (26 березня 2024). «Прийшли, заспівали, перемогли». У Франківську відкрили виставку про історію «Щедрика». Репортер.
  95. ↑ Пересунько Тіна Вікторівна. Посади у НАН України. Національна академія наук України.

Посилання