Галімов Акім Альфадович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галімов.
Акім Галімов
Akim Ğalimov
Народився28 травня 1985(1985-05-28) (39 років)
смт Пограничний, Приморський край, Росія
Громадянство РРФСР →  УРСР → Україна Україна
Національністькримський татарин[1][2]
Місце проживанням. Київ
Діяльністьжурналіст, сценарист, продюсер
Alma materфакультет журналістики МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
IMDbID 11414262 Редагувати інформацію у Вікіданих

Акім Альфадович Галімов (крим. Akim Ğalimov, нар. 28 травня 1985, смт Пограничний, Приморський край, РРФСР, СРСР[3]) — український журналіст, сценарист, продюсер, автор документально-історичних проєктів.

Життєпис

Акім Галімов народився 28 травня 1985 року в смт Пограничний Приморського краю РРФСР.

За національністю — кримський татарин (по маминій лінії). У 1944 році його дідуся депортували з Криму. Сім'я Акіма змогла повернутися на півострів з Узбекистану лише в 1994 році[1][4][5][6].

Закінчив факультет журналістики севастопольської філії[7] Московського державного університету імені Михайла Ломоносова. Працював на українських телеканалах «Інтер», «Перший національний», тепер — на «1+1»[3].

Був членом журі фестивалю короткого метру «Де кіно»[8].

Доробок

Фільми

Нагороди

  • Орден «За заслуги» III ст. (28 червня 2024) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов’язку[23];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Продюсер/продюсерська група документального фільму/серіалу/проекту» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії-2» (2018)[24];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії — 2» (2018)[25];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії» (2017)[26];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Операція Крим» (2015)[27];
  • Номінант Національної премії України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Репортер» (2010)[28].

Примітки

  1. ↑ а б О. Янковський. Акім Галімов: «Російський вплив у Криму був страшним і неправильним» // Радіо Свобода. — 2020. — 3 січня.
  2. ↑ Н. Середюк. Акім Галімов: «Багато питань відпадає, коли починаєш вивчати історію» // Локальна історія. — 2020. — 15 липня.
  3. ↑ а б Повернення справжньої історії [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // Подолянин. — 2018. — 22 лютого.
  4. ↑ В. Микитюк. «росія догнала їх втретє»: журналіст про долю незламних батьків, які втратили свій дім в Криму та Ірпені, а зараз облаштовуються в Ужгороді[недоступне посилання] // Факти. — 2022. — 24 жовтня.
  5. ↑ Г. Ярема. Акім Галімов: «На десятигривневій купюрі — не гетьман Мазепа» // Високий замок. — 2016. — 25 серпня.
  6. ↑ Сотні років депортації: як Росія використовує примусове переселення українців та кримських татар на YouTube // ТСН. — 2022. — 25 жовтня.
  7. ↑ Т. Бахарєва. «Я усвідомлював, що війна почнеться»: автор-документаліст назвав причини жорстокості росіян // Факти. — 2022. — 23 серпня.
  8. ↑ Акім Галімов: Наша історія потребує очищення від міфів [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // Інтерв'ю з України. — 2018. — 28 січня.
  9. ↑ а б Команицька, Т. Акім Галімов: «Непросто всі емоції й жахи передати у фільмі» // Детектор медіа. — 2017. — 17 листопада.
  10. ↑ Янковський, О. Акім Галімов: «Російський вплив у Криму був страшним і неправильним» // Радіо Свобода. — 2022. — 3 січня.
  11. ↑ Свентах, А. Материнська любов у грошовому еквіваленті // День.
  12. ↑ «1+1» представив докустрічку власного виробництва «Циганська кров» // детектор медіа. — 2014. — 18 січня.
  13. ↑ а б Автор фільмів «Україна. Повернення своєї історії» на 1+1 запускає проєкт, в якому відтворюватимуть у 3D зруйновані українські палаци // ТСН. — 29 квітня.
  14. ↑ Міфи часів козацтва: «1+1» відзняв третій цикл проекту «Україна, повернення своєї історії» на YouTube // ТСН. — 2019. — 19 січня.
  15. ↑ Цікаві факти про фільм Скарби нації [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // 1+1. — 2019. — 18 січня.
  16. ↑ Загородня, І. У фільмі «Таємничі манускрипти» на «1+1» показали, як фальсифікувалась історія України // ТСН. — 2022. — 28 січня.
  17. ↑ І. Ісаченко. Непорушна пам’ять. Як цифрові технології зберігають спадщину для майбутніх поколінь // Pragmatika. — 2022. — 29 квітня.
  18. ↑ Стартує новий історичний проєкт «Українські палаци. Золота доба» [Архівовано 28 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2022. — 28 квітня.
  19. ↑ М. Спалєк. «Реальна історія з Акімом Галімовим»: ідеальна реакція на російську дезінформацію // Детектор медіа. — 2022. — 31 серпня.
  20. ↑ А. Підгорна. «Евакуація»: телеканал 1+1 та Акім Галімов розпочали зйомки нового документального фільму про війну[недоступне посилання] // Главред. — 2022. — 16 серпня.
  21. ↑ М. Кабацій. Рашизм. Історія хвороби. В Україні знімають документальний фільм про формування в Росії нації катів // НВ Life. — 2022. — 28 липня.
  22. ↑ На каналі 2+2 — прем'єра документального проєкту «Україна майбутнього. Переграти агресора» // 2+2. — 2023. — 2 березня.
  23. ↑ Указ Президента України від 28 червня 2024 року № 383/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  24. ↑ Переможці головної телевізійної премії країни «Телетріумф 2018»|Премія «Телетріумф» [Архівовано 28 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2018. 
  25. ↑ Апостолова, Л. «Телетріумф-2018» оголосив переможців (повний перелік) // детектор медіа. — 2018. — 25 квітня.
  26. ↑ «1+1» за підтримки МІПа знімає третю частину фільму «Україна. Повернення своєї історії» // детектор медіа. — 2018. — 13 серпня.
  27. ↑ 2015|Премія «Телетріумф» [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2015. 
  28. ↑ 2010|Премія «Телетріумф» [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2010. 

Посилання