Турнов

Турнов

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 50°35′14″ пн. ш. 15°09′25″ сх. д. / 50.587341607858° пн. ш. 15.156899388718° сх. д. / 50.587341607858; 15.156899388718

Країна  Чехія
Адмінодиниця Семіли
Q12042027?[2]
Межує з

сусідні нас. пункти
Malá Skálad, Jenišoviced, Olešniced, Mírová pod Kozákovemd, Frýdštejnd, Přepeřed, Ohrazeniced, Modřišiced, Karloviced, Kacanovyd, Rakousyd ?
Внутрішній поділ
  • Bukovinad[3], Daliměřiced[3], Dolánky u Turnovad[3], Hrubý Rohozecd[3], Kadeřavecd[3], Kobylkad[3], Loužekd[3], Malý Rohozecd[3], Mašovd[3], Mokřinyd[3], Pelešanyd[3], Vazovecd[3], Turnovd
  • Голова Tomáš Hocked
    Дата заснування 1272
    Перша згадка 1272[4][5]
    Площа 22,711996 км²[6]
    Висота центру 260 м
    Водойма Йізера
    Населення 14 502 осіб (1 січня 2024)[7]
    Міста-побратими Альвеста, Явор, Кестгей, Мурска-Собота
    Часовий пояс UTC+1
    Поштовий індекс 511 01[2]
    Автомобільний код SM
    GeoNames 3063853
    OSM r439028  ·R
    Код LAU (NUTS) CZ577626
    Офіційний сайт turnov.cz
    Турнов. Карта розташування: Чехія
    Турнов
    Турнов
    Турнов (Чехія)
    Мапа

    Турнов (чеськ. Turnov, нім. Turnau) — місто в Чехії, розташоване на півночі країни на річці Їзера, яка поділяє населений пункт на дві частини; популярне місце туризму. засноване в 1272 році.

    Населення — 14,5 тис. мешканців (2006).

    У місті народився філософ-феноменолог Ян Паточка (1907–1977).

    Візит української капели

    У травні 1919-го в місті з концертом побувала Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця. Окрім того диригент в Турнові перебував на оздоровленні у місцевому готелі «Бенди». Кошиць згадує цей населений пункт як «малесеньке провінціяльне містечко». У той час хористи «цілими днями купалися» в місцевій річці й пили молоко з ферм. Репетиції капели проходили у турновському залі «Соколовня».

    Кошиць описує: «Околиці його на диво прекрасні. Навкруги розкинулись романтичні гори з руїнами старих лицарських замків ХІІ-го, XIV-го століть. Розкішні поля й зелені ліси завше затягнуті синім серпанком. Повітря — як вино. Прямо на схід, з лівого боку, синіє «Ліса гора», коло неї простяглась зелена долина з прямими дорогами, обсадженими овочевими деревами. По ній розкинулись багаті економії й гарнесенькі, чистенькі домики; з правого боку на величезних стрімких скелях — руїни замку «Вальдштейн», які бачили ще Яна Жижку та тридцятилітні релігійні війни Європи. Тут цілком збереглась каплиця замку і скілька заль, які висять над страшним проваллям, а вікнами дивляться на десятки верств чудової околиці. В них до цього часу ще збереглись деякі речі для домашнього вжитку, що вражають своєю суворою простотою і дитячою наївністю».

    Ще далі на схід, за спогадами Олександра Кошиця, ялинковими лісами вкриті скелі «Миша Дзюра», а за ними на високій горі руїни іншого замку — «Троски».

    Примітки

    Джерела

    • Вебсторінка: [1]
    • Кошиць, Олександр. З піснею через світ/О. Кошиць. — К.: КНИГА РОДУ, 2008. — 432с. (Мемуари). Сторінки 73-77.