Туркестанський національний комітет

Туркестанський національний комітет (нім. Turkestanisches Nationalkommitee, рос. Туркестанский национальный комитет) — колаборантське національне представництво народів радянської Середньої Азії у нацистській Німеччині під час Другої світової війни.

Історія

Комітет було засновано у серпні 1942 р. у Берліні під егідою Імперського міністерства окупованих східних територій на чолі з Альфредом Розенбергом. Він представляв інтереси народів Середньої Азії, співпрацюючи з Німеччиною, яка хотіла на просторах радянського Туркестану створити за допомогою нацистських військ незалежний від Росії Туркестан.

Очолював комітет президент — узбек Велі Каюм-хан, посаду генерального секретаря обіймав узбек Карімі, а згодом казах Канатбай. До складу президії входили чотири казахи, три туркмени, три узбеки та по два таджики і киргизи. Проте між представниками різних народів тривала фракційна боротьба з метою досягнення своїх інтересів. До повноважень комітету належали культурні, освітні, пропагандистські та видавничі питання. Та ці компетенції були фактично вторинними, оскільки німці збиралися розглядати Комітет просто як ширму — бутафорну організацію без реальної влади.

Комітет відігравав важливу роль у формуванні у першій половині 1942 р. на території Генерал-губернаторства і на решті окупованої України двох туркестанських легіонів. Згодом його діячі проводили серед солдатів із Середньої Азії пропагандистську (у пронімецькому і антикомуністичному дусі), просвітню (різні курси і навчання), культурну та видавничу діяльність, випускаючи національні газети і різні видання, відозви, листівки тощо. У травні 1944 р. у Відні під егідою Комітету відбулося скликання Всесвітньої асамблеї народів Середньої Азії. Діяльність Комітету тривала до кінця війни в травні 1945 р,

Організаційний склад

  • президент – узбек Велі Каюм-хан
  • генеральний секретар – узбек Карімі, пізніше казах Канатбай
  • начальник відділу охорони здоров’я – узбек Карімі
  • начальник відділу наукове відділу – узбек Салімі, згодом узбек Осман
  • начальник військового відділу – узбек Баймірза Хаїт, капітан
  • начальник відділу військовополонених – казах (?) Лукін
  • начальник відділу постачання і забезпечення цивільного населення – узбек Нур-Мамед
  • начальник відділу піклування/біженців – казах Нур-Баяк, згодом казах Нурі-Бек
  • начальник духовного відділу – мулла Оросман
  • інспектор духовного відділу – узбек Н. Накіб-Ходжа
  • начальник відділу воєнної пропаганди – узбек Хакім, лейтенант
  • начальник відділу політичної пропаганди – киргиз Сатар Алманбет
  • начальник відділу преси – узбек Ахмеджан
  • начальник відділу радіо – узбек Жермет
  • начальник музичного і театрального відділу – узбек Кудуртелла

Посилання