Турецька мова — південна огузька мова, що належить до тюркських мов. Турецькою мовою розмовляють турки в Туреччині, Болгарії, острові Кіпр, Греції (насамперед у Західній Фракії), Косово, Месхетії, Північній Македонії, Румунії, Іраку, Сирії та інших районах традиційного поселення, які раніше, цілком або їхня частина, належали Османській імперії. Турецька є офіційною мовою Туреччини і є однією з офіційних мов Кіпру. Вона також має офіційний (але не головний) статус у Призренському районіКосово та кількох муніципалітетах Північної Македонії, залежно від концентрації турецькомовного місцевого населення. Сучасний стандарт турецької мови базується на стамбульському діалекті.[1] Тим не менш, діалектна варіативність зберігається, незважаючи на вирівнюючий вплив стандарту, який застосовується в ЗМІ та турецькій системі освіти з 1930-х років.[2] Терміни ağız або şive часто використовуються для позначення різних типів турецьких діалектів (таких як кіпрський турецький).
Балканські турецькі діалекти
Турецька мова була запроваджена на Балканах османськими турками під час правління Османської імперії.[3] Сьогодні турецькою і досі говорять турецькі меншини, які проживають у регіонах, особливо в Болгарії, Греції (переважно в Західній Фракії), Косово, Північній Македонії та Румунії.[4] Балканські османські турецькі діалекти вперше були описані на початку 20 століття і називаються румелійськими — термін, введеним Дюлою Неметом у 1956 році.[5] Немет також установив основний поділ між східнорумелійською та західнорумелійською групою діалектів. Пучок ізоглосів, що розділяє дві групи, приблизно відповідає межі болгарському ять. Вісім основних західнорумелійських турецьких особливостей:
/ ı /, / u /, / ü /> / i / наприкінці слова;
суфікс -miş, що використовується для формування перфектного (неозначена форма) часу, не підлягає сингармонізму, тобто є інваріантним;
/ i /> / ı / в неініціативних та закритих заключних складах;
/ ö /> / o a /, / o / і / ü /> / u a /, / u / у багатьох словах;
узагальнення однієї з двох можливих форм у суфіксах із низькою гармонією голосних;
/ ö /> / ü / приблизно в 40 словах, як правило, у складно-початковому положенні;
утримання османської турецької / ğ / як / г /;
перехідний дієприкметник минулого часу має закінчення не -yor, але -y.
Запропоновані додаткові особливості, такі як розрізнення / k / та / g / до піднебінних африкатів або зупинення та втрата / h /, особливо у початковому положенні.[5]
Румелійські турецькі діалекти є джерелом турецьких запозичень на балканських мовах, а не сучасної стандартної турецької мови, що базується на стамбульському діалекті.[6] Наприклад, сербо-хорватське kàpija / капија «великі ворота» походить від румелійського kapi, а не стандартного турецько kapı.
Кіпрський турецький діалект
Турецька мова була впроваджена на Кіпрі з османським завоюванням у 1571 році і стала політично панівною, престижною мовою адміністрації.[7] У післяосманський період кіпрський турецький був відносно ізольованим від стандартної турецької та мав сильний вплив із боку кіпрського грецького діалекту. Умови співіснування з кіпріотами-греками призвели до певної двомовності, завдяки якому знання турками-кіпріотамигрецької мови було важливим у районах, де обидві громади жили та працювали разом.[8] Мовна ситуація докорінно змінилася в 1974 році, коли острів був поділений на грецький південь та турецьку північ (Північний Кіпр). Сьогодні кіпрський турецький діалект піддається збільшенню рівня стандартної турецької мови через імміграцію з Туреччини, нові засоби масової інформації та нові освітні заклади.
Сирійські туркмени — нащадки племен огузів, які мігрували з Центральної Азії в 11 столітті, говорять на архаїчному діалекті турецької мови. Кількість туркменів у Сирії оцінюється до 3 000 000, переважно в гірському регіоні Туркменістану та на рівнині Шахба на північ від Алеппо, а також у провінціях Хомс і Ель-Кунейтра.[10] За правління партії Баас у Сирії туркмени страждали від жорсткої асиміляційної політики їм заборонялося писати чи публікувати турецькою мовою.[11]
Є три основні анатолійські турецькі групи діалектів, на яких говорять у Туреччині: Західноанатолійський діалект (приблизно на захід від Євфрату), Східноанатолійський діалект (на схід від Євфрату), і Північно-східна анатолійська група, який включає діалекти східного Причорномор'я, таких як Трабзон, Ризе та прибережні райони Артвін.[14][15]
Brendemoen, Bernt (2002), The Turkish Dialects of Trabzon: Analysis, Otto Harrassowitz Verlag, ISBN3447045701.
Brendemoen, Bernt (2006), Ottoman or Iranian? An example of Turkic-Iranian language contact in East Anatolian dialects, у Johanson, Lars; Bulut, Christiane (ред.), Turkic-Iranian Contact Areas: Historical and Linguistic Aspects, Otto Harrassowitz Verlag, ISBN3447052767.
Campbell, George L. (1998), Concise Compendium of the World's Languages, Psychology Press, ISBN0415160499.
Friedman, Victor A. (2003), Turkish in Macedonia and Beyond: Studies in Contact, Typology and other Phenomena in the Balkans and the Caucasus, Otto Harrassowitz Verlag, ISBN3447046406.
Friedman, Victor A. (2006), Western Rumelian Turkish in Macedonia and adjacent areas, у Boeschoten, Hendrik; Johanson, Lars (ред.), Turkic Languages in Contact, Otto Harrassowitz Verlag, ISBN3447052120.
Johanson, Lars (2011), Multilingual states and empires in the history of Europe: the Ottoman Empire, у Kortmann, Bernd; Van Der Auwera, Johan (ред.), The Languages and Linguistics of Europe: A Comprehensive Guide, Volume 2, Walter de Gruyter, ISBN3110220253