|
Труш Аріадна Михайлівна
Аріадна Михайлівна Драгоманова, у шлюбі Труш (27 (15) березня 1877, Женева, Швейцарія — 1954, Львів) — дочка Михайла Драгоманова. Племінниця Олени Пчілки та кузина Лесі Українки. Сестра Лідії Шишманової та Світозара Драгоманова. Дружина маляра Івана Труша. Авторка спогадів про Лесю Українку. Життєпис    Народилася 27 (15) березня 1877 року в родині Михайла Драгоманова та Людмила Драгоманової (Кучинської) у Женеві, де з осені 1876 р. через вимушену з політичних причин еміграцію мешкала родина Драгоманових. Освіту здобула в Сорбонні, студіювала літературу, історію, філософію та математику. 1889 р. разом з батьками переїхала до Софії, де навчалася малярству в Софійській мистецькій школі. У 1894—1895 рр. родину Драгоманових відвідала Радина кузина письменниця Леся Українка, мешкаючи в їхньому будинку в Софії. Влітку Рада разом із Лесею та старшою сестрою Лідою відпочивала у Владаї, після чого усі троє дівчат зблизилися, заприятелювали. 20 червня 1895 року помер батько Михайло Драгоманов. 1897 року разом із родиною старшої сестри Лідії Шишманової відвідала Україну. Восени 1899 р. разом з матір'ю переїхала з Софії до Києва на постійне проживання в Україні. 1900 р. Олена Пчілка запросила Івана Труша на Полтавщину. Тут у родинному маєтку Драгоманових в Гадячі Рада познайомилася з ним. Аріадна була у дуже близьких стосунках із Лесею Українкою, письменниця присвятила їй поезію: «На пам'ять 31 іюля 1895 р.», проте 1902 року родинні та дружні стосунки між сестрами майже припинилися (що болісно переживала Леся) через історію з портретом Українки роботи Івана Труша. 21 січня 1904 року Аріадна Драгоманова та Іван Труш обвінчалися у Києві. Народила 4 дітей: Оксану, Аріадну (21 січня 1906, у шлюбі — Слоневська), Мирона (1908) та Романа (23 серпня 1914). Померла Аріадна Труш 1954 року, похована у Львові на полі № 4 Личаківського цвинтаря[2]. ТворчістьЗалишила спогади про Лесю Українку, які записала О. П. Тушкан (рукопис зберігається у Київському музеї видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького). Див. такожПримітки
Література та джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
