Трупіал санта-лусійський

Трупіал санта-лусійський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Трупіалові (Icteridae)
Рід: Трупіал (Icterus)
Вид: Трупіал санта-лусійський
Icterus laudabilis
Sclater, 1871
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Icterus laudabilis
Віківиди: Icterus laudabilis
EOL: 1050854
ITIS: 560574
МСОП: 22724153
NCBI: 105517

Трупіа́л санта-лусійський[2] (Icterus laudabilis) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Сент-Люсії[4].

Опис

Довжина птаха становить 20-22 см, вага 36,9 г. Самці є дещо більшими за самиць. Вони мають переважно чорне забарвлення, плечі, нижня частина спини, надхвістя, гузка і нижня частина живота у них рудувато-оранжеві. Самиці мають подібне забарвлення, однак оранжеві частини оперення у них менш яскраві. Молоді птахи мають переважно каштанове забарвлення, ті частини оперення, які у дорослих є оранжевими, у молодих птахів є золотисто-оливкові.

Поширення і екологія

Санта-лусійські трупіали живуть у вологих і сухих тропічних лісах, в сухих прибережних заростях, на бананових, цитрусових і кокосових плантаціях та в мангрових заростях, на висоті до 700 м над рівнем моря. Віддають перевагу вологим гірським тропічним лісам. Живляться комахами і плодами. Сезон розмноження триває з квітня до початку червня. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон, підвішується до бананового і пальмового листя. В кладці 2-3 яйця. Насиджують самиці, за пташенятами доглядають і самці, і самці.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція санта-лусійських трупіалів становить від 1500 до 4000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також гніздовий паразитизм з боку синіх вашерів.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Icterus laudabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.
  4. Bond, James (1999). Birds of the West Indies. 0-618-00210-3: Houghton Mifflin Company.

Джерела