Трансплантація печінки або печінкова трансплантація — хірургічна операція, що полягає в заміні хворої печінки на здорову печінку іншої людини (алотрансплантація)[1]. Печінка є єдиним органом, що володіє здатністю до регенерації[джерело?].
У 1958 році Френсіс Мур описав методику ортотопічної трансплантації печінки у собак.
Перша спроба трансплантації печінки людини була виконана 1 березня 1963 року американським хірургом Томасом Старлзом в Денвері, Колорадо, педіатричний пацієнт помер під час операції через неконтрольовану кровотечу.[2]. Численні подальші спроби різних хірургів залишалися безуспішними до 1967 року, коли Старлз трансплантував 19-місячну дівчинку з гепатобластомою, яка змогла вижити більше року, перш ніж померти від метастатичного захворювання.[2]
У 1967 році Томас Старлз вперше застосував антилімфоцитарну сироватку і зміг здійснити успішну трансплантацію печінки. До 1977 року у світі було проведено 200 подібних операцій. У цей період технічні проблеми були подолані. 1979 року Рой Калне вперше застосував циклоспорин у двох пацієнтів, яким була проведена трансплантація печінки.[3]
В Європі перша успішна пересадка печінки була проведена в Кембридзькому університеті в 1967 році. Відтоді безперервно розроблялися нові технології трансплантації печінки від людини людині.
Програми трансплантації печінки були розпочаті в Чехії в 1983 році, в Польщі в 1990 році (дитяча), за якою виникла програма для дорослих — 1994 рік; перша трансплантація печінки в Угорщині була проведена в 1995 році, а Словаччина почала свою програму трансплантації печінки в 2008 році. Тепер[коли?] в Словаччині існує 2 центри трансплантації печінки, 1 центр в Угорщині, 6 центрів в Польщі і 2 центри в Чехії.[4]
На відміну від інших органів, таких як нирки, серце або легені — замісна підтримувальна терапія (діаліз, апарат штучного кровообігу, або ЕКМО) для печінки сьогодні ще не є можливою. Таким чином, відмова хворої печінки приведе до швидкої смерті пацієнта, якщо не вдатися до трансплантації.
Слід зазначити, що відносні протипоказання є суперечливими.
Примітки
↑Внутрішні хвороби: у 2 частинах. Частина 2. Розділи 9—24: підручник / Л. В. Глушко, С. В. Федоров, I. М. Скрипник та ін. — 2-е видання. К.: ВСВ «Медицина». 2022. 584с. ISBN 978-617-505-908-1 С.548-550(Розділ 22. Основи трансплантології:22.6. Трансплантація печінки)
Кваліфікація порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: метод. рек. / [О. В. Процюк, Д. О. Алєксєєва-Процюк ]. К.: Нац. акад. внутр. справ, 2018. – 55 с.