Село Токарі розташоване на лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Куданівка (Лебединська міськрада), нижче за течією на відстані 5,5 км розташоване село Михайлівка, на протилежному березі — село Межиріч, за 12 км розташоване місто Лебедин. До села примикає лісовий масив (сосна).
Назва
У давнину річка Псел змінювала свої береги. І на березі невеликої затоки 1764 року оселився селянин на прізвище Токар. І цю затоку стали називати Токарева, звідси і походить назва село Токарі.
На два кілометри нижче за течією річки на березі Псла також оселилися люди. Згодом це поселення стали називати Бережками.
Минуло багато років, і на початку XX століття ці два села об'єдналися. І стало це село єдиним з милозвучною назвою Токарі-Бережки. Але так сталося, що друга частина назви нині не вживається, а село зветься Токарі.
Історія
1764 р. — поява перших поселенців на нинішній території села.
1960 р. — створено міжгосподарський будинок відпочинку, який у 1988 році здобув статус санаторія «Токарі».[2]
1993 р. — відкрито родовище мінеральної води «Токарівська».
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Лебединської міської громади[3].
19 липня 2020 року, після адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лебединського району, село увійшло до Сумського району[4].
Хобот Іван Тимофійович — відомий дояр, завідувач ферми. У 1940 році на Всесоюзній сільськогосподарській виставці був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора. Згодом за рекордні надої молока був нагороджений орденом Леніна.
Пам'ятники
«Невідомому солдату» — на братській могилі радянських воїнів та воїнів-односельців, що загинули під час німецько-радянської війни1941—1945 років.