Тищенко Петро Іванович

Петро Іванович Тищенко
Основна інформація
Дата народження	6 вересня 1903(1903-09-06)
Місце народження	Дениси
Дата смерті	6 січня 1967(1967-01-06) (63 роки)
Місце смерті	Київ
Громадянство	СРСР
Професія	кобзар
Інструменти	кобза

Петро Іванович Ти́щенко (нар. 6 вересня 1903, Дениси — пом. 6 січня 1967, Київ) — український радянський кобзар.

Біографія

Народився 24 серпня [6 вересня] 1903(19030906) року в селі Денисах (тепер Бориспільський район Київської області, Україна). Замолоду осліп. Грати на кобзі вчився в П. В. Носача, потім сам удосконалював свою майстерність.

У період Другої світової війни об'їздив з виступами окуповані Тернопільщину, Рівненщину, Львівщину, Житомирщину, Полтавщину, Хмельниччину і частково Київщину[1].

У 1951 році представляв Україну в Москві, на Декаді українського мистецтва. Його було запрошено в Кремль на концерт для Й. Сталіна[1].

Трагічно загинув 6 січня 1967 року, потрапивши під колеса рейсового «Ікарусу» на пішохідному переході в Києві в районі тодішньої Виставки досягнень народного господарства України[1].

Творчість

У репертуарі народні пісні, пісні на слова Т. Г. Шевченка, радянських поетів.

Автор слів і музики пісень. Першу пісню створив 1941 року про сліпого командира партизанського загону Якова Батюка — «Про сліпого партизана Батюка». Створив ряд пісень на актуальні теми тогодення: «Про Вересая», «До любові і братерства», «Переяславська Рада», мелодію на тексти І. Франка «Розриваються вільно всі пута», «Цілинні землі» та інші[1].

Примітки

1. Укрзалізниця. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2020. [Архівовано 2016-05-09 у Wayback Machine.]

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 577 . — ISBN 5-88500-042-5.