Тимченко Володимир Юрійович

Тимченко Володимир Юрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження15 лютого 1962(1962-02-15)
Єгіндибулак, Каркаралінський район, Карагандинська область
Смерть11 грудня 2017(2017-12-11) (55 років)
(помер від поранень)
Військова служба
Роки служби2016-2017
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Гірська піхота
Формування
 109 ОГШБ
Війни / битви

Війна в Афганістані (1979—1989)
Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимченко.

Володи́мир Ю́рійович Ти́мченко (15 лютого 1962(19620215) — 11 грудня 2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1962 року в селі Єгіндибулак (Карагандинська область, Казахська РСР); зі шкільних років мешкав у селі Мокра Рокитна (Нововодолазький район, Харківська область); закінчив харківське ПТУ за фахом налагоджувальника. З 1981 проходив строкову службу в РА на посаді водія, учасник війни в Афганістані. В мирному житті працював за фахом на Лозівському ковальсько-механічному заводі, потім водієм.

З початком війни постійно намагався потрапити до армії; 16 серпня 2016 року підписав контракт, після проходження навчання 21 грудня 2016-го прибув у свій підрозділ; солдат, водій взводу матеріального забезпечення 109-го батальйону 10-ї бригади.

22 листопада 2017 року поблизу міста Золоте (Попаснянський район) у кабіну вантажівки з автоцистерною влучила ПТКР, поранень зазнали двоє військових, їх одразу ж евакуювали на МТ-ЛБ. Володимира з важкими пораненнями доставили до лікарні ім. Мечникова у місті Дніпро. Лікарі майже 3 тижні боролися за його життя. Помер 11 грудня 2017-го.

Похований у селі Рокитне (Нововодолазький район) біля могили батьків.

Без Володимира лишилися дві сестри, брат, дружина, дві доньки і онук.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 11 грудня[2][3].

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  3. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 11 грудня на YouTube

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.