Тетраедрит — мінерал класу сульфосолей, стибіїстий різновид бляклої руди острівної будови. Крайній член ізоморфного ряду тетраедрит — тенантит. Група тетраедриту.
Спочатку тетраедрит був відомий під шахтарською назвою «темний фалерц» або чорна руда (на відміну від «світлого фалерца» — тенантиту).
У 1845 році австрійський геолог і мінералог Вільгельм фон Гайдінгер дав мінералу назву тетраедрит — за характерною формою кристалів.
(від тетра… — чотири і грецьк «гедра» — грань).
За «Fleischer's Glossary» (2004): (Cu, Fe)12Sb4S13. Містить (%): Cu — 45,77; Sb — 29,22; S — 25,01. Домішки Fe, Ag, Au, Hg, Zn, Co, Ni, Pb, As, Bi, Ті і Se.
Сингонія кубічна. Гекстетраедричний вид. Утворює тетраедричні, рідше октаедричні або кубічні кристали. Густина 4,6—5,1. Твердість 3,0—4,5. Колір сталево-сірий до залізо-чорного. Риса сталево-сіра, іноді бурувата. Блиск металічний або напівметалічний. Непрозорий. Крихкий. Злом раковистий, нерівний. Ізотропний. Разом з іншими мідьвмісними мінералами входить до складу мідних руд. Зазвичай зустрічається в гідротермальних жилах або контактних метаморфічних відкладеннях з низькими до середніх температур формування. Асоціація: халькопірит, галеніт, сфалерит, пірит, борніт, акантит, кальцит, доломіт, сидерит, барит, флюорит, кварц.
Поширений мінерал гідротермальних свинцево-цинкових родовищ, де знаходиться в тісному парагенезисі з халькопіритом, сфалеритом, галенітом; зустрічається також у стибієво-ртутних, золоторудних, вольфрамових родовищах.
Руда міді та інших металів. Збагачується флотацією.