Θ1 Оріона C вкупі з іншими масивними зорями скупчення Трапеції Оріона забезпечує ультрафіолетове опромінення газу та пилу Туманності Оріона, що спричинює іонізацію газу та його повільного «видування» з області зайнятої цими зорями. Внаслідок своєї високої світності дана зоря генерує відтік плазми з зовнішніх шарів зоряної атмосфери зі швидкостями до 1000 км сек., що створює зоряний вітер в тисячу разів потужніший за сонячний вітер.
Інфрачервоні зображення зорі Θ1 Оріона C свідчать, що вона насправді є тісною подвійною системою з
періодом обертання P = 11 років та ексцентриситетом орбіти e=0,53 - 0,59.[1] Знаючи спостережуване кутове розділення компонент подвійної системи в 0,"037[2] можна визначити відстань до неї, яка лежить у межах від 410 до 456 парсек.[1] Цікаво, що зоря Θ1 Оріона C також показує змінність випромінювання в оптичному та рентгенівському діапазонах з періодом P=15,422 доби.
Gagne, Marc; et al. (1997). Periodic X-Ray Emission from the O7 V Star θ1 Orionis C. Astrophysical Journal Letters. 478 (2): L87—L90. Bibcode:1997ApJ...478L..87G. doi:10.1086/310558.
Walborn, N. R. (1981). Systematic variations in the spectrum of Theta-1 Orionis C. Astrophysical Journal. 243 (1): L37—L39. Bibcode:1981ApJ...243L..37W. doi:10.1086/183438.